Готовність номер один оголосили майстри «королеви» спорту
Серпневий чемпіонат світу, що відбудеться в Фінляндії, стане головним стартом для вітчизняних легкоатлетів. А своєрідним прогоном планетарного форуму в Україні був національний чемпіонат, який пройшов у Києві цього місяця й зібрав майже всіх лідерів нашої команди. Її наставник – Валерій Александров – заявив на післятурнірній прес-конференції, що цілком задоволений генеральною репетицією і небезпідставно розраховує на вдалий виступ у Гельсинкі.
Сплав досвіду та завзяття
– Не скажу, що делегацію на світовий чемпіонат уже повністю сформовано, проте контури команди намічені доволі чітко. Ми завчасно попередили всіх атлетів, що цьогорічний чемпіонат України матиме й відбірковий статус, тому його переможці по праву забронювали путівки до Гельсинкі. Нині членів збірної уже шістдесят, але поїдуть на світовий чемпіонат і ті, хто до 25 липня впорається з відповідними нормативами. Тим паче, що надмірних організаційних і матеріальних труднощів цього разу не відчуваємо: мусимо забезпечити спортсменів лише коштами на проїзд, оскільки решту витрат узяла на себе міжнародна федерація. До речі, чи не вперше в історії безпосередню участь в змаганнях найвищого рангу візьме й чисельна група вітчизняних тренерів: їх до Фінляндії поїде аж тридцять. На мій погляд, Україна має збалансований склад, укомплектований як досвідченими, так і перспективними атлетами. А сплав досвіду та молодечого завзяття зазвичай є насправді багатообіцяючим. І не тільки на конкретному міжнародному турнірі, а й з огляду на майбутнє, бо саме на основі цієї команди й буде сформована олімпійська делегація, що за три роки вирушить до Пекіна.
Багатообіцяючі відкриття
– Чемпіонат України потішив і високими результатами, і появою здібної молоді. Звісно, мова про окремі дисципліни, оскільки були й прикрі розчарування. Щодо результатів. Я схиляюся перед іменитим «молотобойцем» Андрієм Скваруком: повернувшись до сектора після річної перерви, зумовленої тяжкою травмою, він одразу ж метнув снаряд на 81 метр. Це один з найкращих цьогорічних показників у світі, що засвідчує насправді винятковий рівень готовності нашого ветерана. Високої похвали заслужив і буковинець Іван Гешко: вітчизняний лідер у бігу на середні дистанції, виступаючи в Києві буквально на другий день після престижного міжнародного старту, ледь не поновив національного рекорду на 800-метрівці. Щодо претендентів на титул «відкриття сезону». Звісно, насамперед це молода одеситка Валентина Горпинич, яка в забігу на 3000 метрів оновила рекорд України п’ятирічної давнини. Якщо вона прогресуватиме й надалі, то дістане й міжнародне визнання. Володимир Зюськов, на відміну від Горпинич, авторитету набув уже минулого року. Тож начебто й не здивував аж надто фахівців. Але це тільки на перший погляд. Адже насправді талановитий донецький стрибун у довжину вийшов цьогоріч на якісно новий турнірний рівень: стрибок на 831 сантиметр у Києві став продовженням успішної серії міжнародних виступів і підтвердив фаховий прогрес атлета, який, як на мене, спроможний пробитися й до світової когорти в своїй дисципліні.
Жанні Блок дошкуляють травми
– На жаль, уникнути розчарувань нам не поталанило. Насамперед це стосується жінок-«жердинниць». Найкращі роки Анжели Балахонової, судячи з усього, уже стали історією, а Наталя Кущ, навпаки, ще не вийшла на потрібний високий рівень. До того ж у донецької юніорки є й виправдання невисокого результату: в Києві Наталя стрибала з чужими жердинами, бо її амуніцію затримали на зворотньому шляху з Європи. Хоча загальний висновок насправді песимістичний: ні з росіянкою Оленою Ісинбаєвою, ні з іншими примами світової легкої атлетики вітчизняні жердинниці поки що конкурувати не спроможні. Не все гаразд у нас і в окремих метальних дисциплінах. Та й компанію беззаперечному лідерові серед «молотобійців» – Андрієві Скваруку – доведеться добирати з неабиякими труднощами та ваганнями, бо головні претенденти на місце в команді, зокрема Владислав Пискунов, у Києві, де змагалися найсильніші вітчизняні атлети, виявилися малопереконливими. Щоправда, час, аби надолужити згаяне, ще є, тому я не вдаватимуся до категоричних висновків. І щодо титулованої Жанни Блок, яка працює за індивідуальним графіком. Її виступ у Гельсинкі під питанням, оскільки спортсменці дошкуляють травми. Тому скажу так: поява нашої спринтерки на чемпіонаті світу всеціло залежить, по-перше, від рівня фізичних кондицій атлетки, а по-друге, від її бажання змагатися.
П’ять-шість медалей різного Ґґгатунку
– Я покладаю неабиякі надії на цьогорічний світовий чемпіонат. Гадаю, ми готові повторити своє найвище досягнення восьмирічної давнини і фінішувати шостими в командному заліку. Мій досвід засвідчує, що десять-дванадцять претендентів на медалі неодмінно забезпечать п’ять-шість нагород. А в нас якраз такий передзмагальний розклад сил. Не забувайте: до чемпіонату світу готуються четверо призерів Олімпіади 2004 року, а ця подробиця вельми важлива. Розраховуємо ми й на Скварука, Зюськова, багатоборку Наталю Добринську… Чимало залежатиме й від удачі. Командний залік, як відомо, формується за якістю відзнак. А в нас нерідко траплялося так, що взагалі медалей немало, зате найвищої проби – мінімум. Якщо посміхнеться команді фортуна, то з’являться в нас чемпіонські титули – і в комплексному турнірному реєстрі стоятимемо високо. Спорт, як і життя взагалі, мінливий….