Пісні Івасюка: ширше коло!
У день відкриття III Міжнародного фестивалю «Пісня буде поміж нас» і X Міжнародного конкурсу молодих виконавців сучасної естрадної пісні імені Володимира Івасюка – 10 липня – так само, як і тоді, коли започатковували конкурс, 1993-го, в Чернівцях ішов рясний дощ. Була злива і в завершальний день – 14 липня цього року.
«Веселковими струменями з небес, – зауважує покровитель цього свята президент Українського мистецького фонду імені В.Івасюка народний артист України Микола Мозговий, – Всевишній дарує нам спогад про неперевершеного автора «Червоної рути».
І хоч у 90-ті роки пропонувались варіанти, аби «переселити» конкурс, але – ні! – він має бути назавжди в Чернівцях. І це логічно, стверджували під час відкриття народні артисти України Павло Дворський, Василь Зінкевич. Бо ж свого часу саме Чернівці величали Меккою української пісні. Бо ж саме тут, 13 вересня 1970-го, в ефірі Українського телебачення, в передачі «Камертон доброго настрою» з Театральної площі Чернівців Володимир Івасюк та Олена Кузнєцова вперше заспівали легендарну «Червону руту», яка «зробила погоду» в українській естраді, заполонила світ.
Чотирнадцять – із сотні
І ось – десятий конкурс. Утвердилася його творча модель. Розпочинається концертом, на якому виступають переможці попередніх років та вже відомі співаки.
Перший тур: учасник виконує одну пісню Івасюка як обов’язковий твір. Другий тур: дві пісні (не повторюючи твору). Третій – конкурсант співає дві пісні, одна з яких на музику Івасюка. Завершується конкурс гала-концертом.
Співголови цьогорічного оргкомітету – міністр культури і туризму Оксана Білозір та Чернівецький міський голова Микола Федорук. Поміж заступників – Микола Мозговий, який очолює і міжнародне журі.
В історії цього пісенного свята – зірки, що спалахнули на його сцені. Три володарі гран-прі – Таїсія Повалій, Олександр Пономарьов, Марина Одольська. Лауреати перших премій Денис Барканов, Ольга Нека, Володимир Квасниця (Україна), Неллі Чобану (Молдова), Гюнеш Абасова (Білорусь)…
На концерті-відкритті X конкурсу в переповненому Літньому театрі чернівчани захоплено вітали Анну Зотьєву, яка на III конкурсі вразила їх піснею «У долі своя весна», Наталю Валевську, котра на VIII конкурсі поміж лауретів (II премія) єдина представляла Україну.
«Конкурс імені В.Івасюка – це гордість української національної культури», – наголосив Василь Зінкевич і заспівав «Червону руту» – її підхопила вся зала, співали стоячи.
Власне у конкурсі взяв участь 21 виконавець. Це – посланці всіх регіонів України (Київ представляли Борис Глоба, Валерія Риженко (коледж естрадного та циркового мистецтва), також представники Болгарії, Молдови, Узбекистану.
Під час I туру прозвучало 14 пісень на музику Володимира Івасюка. П’ять із них – «Водограй», «Балада про мальви», «Запроси мене у сни», «У долі своя весна», «Вернись із спогадів» – виконувались по два-три рази, вони – в репертуарі кількох конкурсантів, отже, були найпопулярнішими.
Але мене щораз дивує: в репертуарі українських співаків, зокрема і цих конкурсантів, десяток-півтора найвідоміших пісень, але їх у композитора аж 107. Це за підрахунками його батька Михайла Григоровича, як підтвердили мені в Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка.
Де ж краща нагода популяризувати багату пісенну творчість славного буковинця, як не на конкурсі його імені? Не раз розводив руками і сам Микола Мозговий: багато престижних премій доводиться вручати посланцям з-за кордону. Та водночас і тішився: пісні Івасюка є в репертуарі зарубіжних співаків і їх виконують професійно.
Пригадую розмову з Борисом Глобою. Він розповів, що, готуючись до конкурсу, прослухав багато пісень Івасюка, і не було жодної, яка не сподобалася б. Узяв до репертуару «Мою пісню», вона з тих, що звучать зрідка. Для Бориса відкриттям особистості Івасюка стала і екскурсія до його меморіального музею в Чернівцях, куди за традицією повели співаків.
У репертуарі цьогорічних українців-конкурсантів по 2-3 пісні Володимира Івасюка. А в болгарки Кремени Кряколової – три (в Болгарії мало популяризуються українські пісні, записів їх на дисках не знайдеш, казала вона).
Приємно вразив посланець Узбекистану 22-річний Серижан Жанахметов. Він на цьому конкурсі вдруге. Торік став дипломантом. У його репертуарі – десять українських пісень, поміж них – шість на музику Івасюка. «Запроси мене у сни», «Тільки раз цвіте любов»… Слухати їх із вуст Серижана – велике задоволення: соковитий баритон, гарна вимова українського тексту.
Якби Серижан гастролював Україною
Боротьба на конкурсі була досить жорсткою. На II тур прийшло 11 співаків. У III турі Україну представляли Борис Глоба, Наталія Шкурко з Красного Луча (Луганська обл.) та Петро Дмитриченко – студент Луганського педуніверситету ім. Т.Шевченка.
Сім учасників III туру – лауреати різних попередніх конкурсів – міжнародних і національних.
Найвища оцінка – Наталії Шкурко. Вона й стала лауреатом I премії. У її виконанні «Нестримна течія» (муз. В.Івасюка, вірші Б.Стельмаха) – то і бездоганний вокал, і артистизм. Наталія – володар гран-прі конкурсів імені І.Дунаєвського, «Сонячний скіф», «Молода гвардія». Два останні гран-прі виборола цього року. Співачка заочно навчається в Харківській державній академії культури. Працює в рідному Красному Лучі, разом із Наталією Петрівною Алімовою при міському будинку творчості керує зразковим дитячим вокальним ансамблем «Гармонія».
Наталія Петрівна – перша наставниця Наталії Шкурко, саме вона ще в шкільні роки запросила дівчину до дитячого хору, яким керувала.
Сама ж Наталія Петрівна – великий популяризатор на Донбасі мелодійних сучасних пісень, зокрема й українських. Вона зауважує, що на молодіжних вечірках, концертах усе частіше там звучать українські пісні. Молодь залюбки слухає Руслану, Олега Скрипку, Святослава Вакарчука.
«От якби організувати турне переможців конкурсу – Донбасом, усією Україною. Нехай би узбек Серижан Жанахметов поспівав пісні Івасюка – яка то була б популяризація українських пісень!», – сказала Наталія Алімова.
Другу премію розділили Серижан Жанахметов і Кремена Кряколова.
Третю – Жеоржетта Дарабан (Молдова) та Борис Глоба, до слова, також виходець із Донбасу, з міста Дружківки.
Дипломантами стали Андрій Штефанець (Молдова) та Петро Дмитриченко. Йому вручили й приз слухацьких симпатій – музичний центр. (З нинішнього вересня Петро – студент Національного університету культури, навчатиметься в народного артиста Віктора Шпортька).
Підсумовуючи конкурс, уже в розмові під час святкового фуршету в готелі «Черемош» представник журі маестро Паскал (Болгарія) – постійний представник FIDOF у Європі (Всесвітньої федерації фестивалів) – зауважив, що хоч особливих відкриттів і не було (цього року, як і попереднього, гран-прі нікому не вручили), але конкурс виявив досить-таки цікавих співаків. Добру перспективу він пророкує українцям. Акцентує на красивому тенорі, манері виконання Петра Дмитриченка, хоча той у II турі виступив краще, ніж у третьому. Але змагання є змагання. Великий потенціал у двадцятирічного Бориса Глоби, хоча він видається ще занадто юним для свого солідного баритона. А загалом конкурс розвивається і переконує, що в Україні, як і в її сусідів, співуча молодь є.
Мені ж хочеться додати, що коло Івасюкового конкурсу, як і його пісень, мало б розширюватися. У попередні роки були посланці Білорусі, Румунії. А чому не беруть участі співаки з Росії, країн Балтії і близьких сусідів чернівчан – із Польщі, Чехії, Словаччини, Австрії?..
Над цим варто замислитися. Пригадаймо ж, як співав Івасюкову «Червону руту» увесь світ – від Польщі до Японії і США.