Зневажена зірка

Я побоююсь, аби вона щось собі не заподіяла од відчаю. Ні, акт самоспалення перед Секретаріатом Президента – це не для неї. Бо людина вона глибока, зовнішніх ефектів уникає як на сцені, так і в житті. Це я про Валентину Купріну, – як написано в «Українській радянській енциклопедії» та довідниках типу «Who is who?», «основоположницю професіонального естрадно-вокального мистецтва України».

Російський лідер Володимир Путін такій же мисткині Ізабеллі Юр’євій присвоїв звання народної артистки Росії. Наша ж Купріна досі навіть не «заслужена». Хоча від нашого Президента чула багато приємних слів визнання. Після марного висування її різними установами на здобуття почесного звання Валентина Іванівна наважилася звернутися з листом до Віктора Андрійовича. Просила не про присвоєння звання, а про стипендію, яку отримують чимало митців, навіть із меншими заслугами перед національною культурою. Адже її пенсії (354 грн.) бракує й на елементарне зведення кінців з кінцями. Лист, ясна річ, до Президента не потрапив, а був пересланий до Міністерства культури і туризму, звідки прийшла відписка, мовляв, ліміт стипендій вичерпано, тож «бажаємо подальших творчих успіхів».

Знаменно, що лист підписала заступник міністра Ольга Бенч, з якою не так давно я мав можливість спілкуватися в прямому ефірі радіо «Культура» якраз щодо присвоєння Валентині Куприній одразу почесного звання «народна артистка України» (прецедент – Тамара Яценко з Молодого театру). Тоді Ольга Григорівна, як мені здалося, щиро обіцяла вирішити це питання, навіть запросила мене завітати до неї на прийом. Невже так швидко добрі наміри забуваються? І скільки можна «підставляти» нашого Президента неуважністю до людей, поготів таких, на чиїх піснях виховувалося не одне покоління наших співвітчизників, включно з Віктором Андрійовичем?