За методою Губарда
Проблема наркоманії в Україні стає дедалі гострішою. Про неї стільки говорять на різних рівнях, усі з нею борються, та кількість наркозалежних не зменшується, а, навпаки, зростає. Тож напрошуються запитання: певно, ми не так щось робимо? А як слід воювати із цією смертельною заразою, аби досягти бодай незначних позитивних зрушень? Саме цьому була присвячена прес-конференція, на якій презентували програму реабілітації наркозалежних, схвалену парламентською асамблеєю Ради Європи.
Зініціювала таку зустріч із представниками ЗМІ громадська організація «Нарконон», що має безпосередній стосунок до процесу реабілітації людей, які потрапили у смертельне павутиння наркоманії. Так, виплутуватися з нього значно важче, ніж потрапити туди. Та це не означає, що людина, яка вже «сіла на голку», – пропаща. Було б бажання, сила волі, підтримка, то можна врятуватися.
Леонід Гедько, заступник директора «Нарконон» у СНД, свого часу перебував на межі життя та смерті: два з половиною роки вживав наркотики. Щоб підтримувати дозу, йому потрібно було щодня мати 200-300 доларів.
– Я 12 разів намагався розпрощатися з цією отрутою, – розповів він, – але не вистачало ні сили, ні духу. Мене врятував «Нарконон», куди мене привела мати.
Програма організації скорше просвітницька, духовна, ніж медична. Вона не передбачає лікарняного ліжка, крапельниць, піґулок. Увесь процес будується на тренуваннях, очищенні організму від складної отрути, спілкуванні, повноцінному харчуванні.
– Уже через десять днів такої реабілітації, – продовжує пан Леонід, – я почав відчувати себе людиною. У мене не було бажання вколотися.
Люди, які прийшли у «Нарконон», не почуваються самотніми, вони живуть, як у сім’ї, де про них піклуються, де вони комусь потрібні. У Росії збудовано центр реабілітації – мешкають його пацієнти у комфортних котеджах, займаються спортом, спілкуються, розвивають свої здібності. Певна річ, усе це коштує грошей і до того ж немалих – 1-2 тисячі у.о. на місяць. А якщо зважити, що курс реабілітації триває півроку, то сума чималенька виходить. Не кожна мати, батько знайдуть такі кошти, аби врятувати дитину. Пан Гедько наголошував, що вони нікому не відмовляють і допомагають родичам знайти спонсорів. Це не комерційна організація. Якби до цієї справи долучилася держава, то вартість реабілітації була б значно меншою.
Засновник програми – американець Рон Губард. Він зумів повернути до життя не одного наркомана. У нас чогось подібного досі не було. Хіба що Марина Грибанова, яка представилася президентом «Нарконона» в Україні (центрів реабілітації не створили, зате маємо вже президента). Одначе програма її обмежується лише просвітницькими, профілактичними лекціями у харківських школах, професійно-технічних училищах, вищих навчальних закладах. Без підтримки держави та спонсорів реалізувати задум Рона Губарда навряд чи вдасться.