Фальстарт

Буряк знову не виграв

Найперший тур у чемпіонаті країни завершився позавчора. Так, як і почався: сенсаційно. «Динамо» вдруге поспіль, з урахуванням весняного матчу, не виграло в запоріжців. А новий наставник «блакитно-білих» – Леонід Буряк – знову  відклав на майбутнє святкування своєї прем’єрної перемоги.

Прикро, що земляки надали фору головному конкурентові  вже на старті сезону. Ще прикріше, що розчарували і навіть стривожили незавидним рівнем ігрової готовності. Принаймні за декаду до «швейцарського» євровипробування «Тюном» оптимізму в уболівальницьких висловлюваннях відчутно поменшало. Зате  простежується надмірне  хвилювання, якого не відчувалося, приміром, перед минулорічним двобоєм із «Трабзонспором». Не в останню чергу тому, що й сам Буряк, схоже, не розуміє, що потрібно нинішній команді для того, щоб вона не мала клопотів у змаганні з опонентом, істотно нижчим за класом. До такої думки підштовхнули післяматчеві нарікання нового наставника киян на вкрай незадовільну реалізацію його підопічними численних голевих моментів. Якби тільки ця обставина спричинила стартове фіаско, то вагомих підстав для  тривоги насправді не було б: упевненість на вогневому рубежі, як відомо, справа наживна. Гірше, що футболісти поки що дуже далекі від оптимального рівня функціональної готовності, а часу на те, щоб надолужити згаяне в Ялті, відверто мало. І вже взагалі погано, що груповий маневр аж надто розмитий, та й не простежується в колективних діях «Динамо» чітка тактична ідея, спроможна згуртувати всіх. Адже в матчі з «Металургом» ігровий актив господарів був незначним, а з горезвісною навалою, що базується не стільки на мобільності, скільки на хаосі, результату в  сучасному футболі добитися важко. А коли Буряк долучив до «тихохідних» Белькевича та Ротаня ще й Черната, який також понад усе полюбляє вовтузитися з м’ячем, стало зрозуміло, що тренер уже близький до паніки. Так, моменти в чужих володіннях виникали, але не в результаті добре підготовленого й бездоганно виконаного групового маневру, а внаслідок обопільних поспішних дій. Єдиний, хто грав розважливо, не покладаючись на емоційний допінг, – голкіпер Глущенко. Він і став героєм зустрічі в Києві. Натомість в Луцьку князював його донецький колега за амплуа: саме завдяки дивовижній майстерності Лаштувки гірники повернулися з Волині «сухими», хоча й не заслуговували на це. Проте Луческу, на відміну від Буряка, паніці не піддався: його кадрові й тактичні коригування, привнесені до гри підопічних, виявилися правильними, і «Шахтар» уник очікуваних неприємностей на старті.