Шрам на тіло Хортиці
Днями на прес-конференції «Необхідність будівництва транспортної магістралі через річку Дніпро і територію Національного заповідника «Хортиця» в Запоріжжі», вислухавши голову правління – директора АТЗТ «Київсоюзшляхпроект» Віктора Черненка, головного інженера цього відомства Євгена Лимонова, головного інженера комплексного проекту транспортної магістралі через Дніпро в Запоріжжі Івана Панасюка та розробника екологічної частини цього проекту, доктора біологічних наук професора Бориса Солухи, я щиро пораділа за українських зодчих автомобільних доріг і мостів. Вони справді професіонали.
Особливо мене в цьому переконав Борис Володимирович, аргументовано продемонструвавши, як гармонійно впишеться їхній сучасний проект у природне середовище Запоріжжя, не тільки не зашкодивши йому, а навіть поліпшивши. Бо якщо за 50 метрів від нинішних трас концентрація викидів перевищує санітарні норми в чотири рази, то на мостовому переході, який буде побудовано, вона впаде до половини санітарної норми – концентрація чадних газів зменшиться і через велику швидкість транспортного потоку (не газуватимуть у «пробках»), і завдяки високим насипам та естакадам, піднятим над землею, де цей газ розсіюватиметься вгорі. Отож, хімічне забруднення довкілля різко зменшиться, шумове (його поглинатимуть на мостових переходах захисні екрани) не перевищить норми, повністю очищуватимуться стоки автомобільних доріг (чого немає зараз), передбачено й очисні споруди для водного середовища – Дніпра. Екологію пошановано.
Та у проекті транспортної магістралі в Запоріжжі є неминуче «але»: якщо необхідність її будівництва через Дніпро не заперечиш, то через острів Хортицю – це вже нонсенс, тому що будь-яке будівництво на території Національного заповідника заборонено. Про цю заборону ніхто з організаторів прес-конференції навіть не обмовився.
Про те, що Хортиця – ще й унікальний заповідник природи, я дізналася не від доктора біологічних наук Бориса Солухи на прес-конференції, а від віце-президента Запорізької міської асоціації «Захистимо Хортицю» Володимира Кошлатого на майдані Незалежності. Там із 28 червня розпочали безстрокове голодування, виступаючи проти будівництва мостів через Хортицю, запорізькі священики «Рідної віри», депутат Запорізької міської ради, а з 3 липня до них долучилися ще двоє членів асоціації «Захистимо Хортицю». Володимир Петрович Кошлатий навів статистику флори і пернатих острова: до Червоної книги занесено десь 700 із 1500 видів рослин і понад 30 із 150 різновидів птахів. Зазначив, що Хортиця – єдиний шматок землі в Україні, де уздовж 12 кілометрів умістилися три географічні зони: плавнева, центральна й гірська. Розповів про загадкового мешканця озер у плавневій частині острова – морський горіх, якого зустрінеш тільки в Мармуровому морі.
Оскільки, наголошую, будь-яке будівництво на території Національного заповідника заборонено, асоціація «Захистимо Хортицю» пропонує провести мости північніше або південніше острова, тобто за його межами. Тут хочеться додати: прекрасні еколого-захисні характеристики проекту транспортної магістралі будуть доречними в Запоріжжі, де атмосфера дуже забруднена, і на віддалі від Хортиці. Але цей варіант своїх опонентів головний інженер комплексного проекту транспортної магістралі через Дніпро в Запоріжжі Іван Панасюк заперечує так: «По-перше, люди добиратимуться на роботу по 80 хвилин (а норма передбачає не більше 40). А що таке 12 кілометрів перепробігу? Це означає перевитрату пального, у грошах, на 82 мільйони гривень на рік».
Що на це скажеш? Звісно ж, хотілося б, щоб із правого берега, де живуть 300 тисяч запоріжців, на лівий, де зосереджено промислові підприємства міста, люди добиралися швидше і дорога їх не втомлювала. Але чи багато мешканців великих міст (особливо столиці) вкладаються у часову норму поїздки на роботу? А щодо перевитрат бензину… О, якби тільки це було в нашій державі порушенням доцільності… А от як визначити вартість дарованого Україні Богом острова Хортиці, «нашпигованого», немов родовищами золота чи діамантів, пам’ятками – коштовностями історичних епох і нагородженого дивами й таємницями природи? Які суми грошей можуть зрівнятися із шкодою, що загрожує острову, якщо втручатися в його природну й історичну структуру? Хіба мало неповторних мальовничих куточків України ми вже назавжди втратили саме через це? Та й статус Національного заповідника надано Хортиці не просто так. І щоб ні в кого не виникало спокуси його приватизувати, захисники острова вимагають від Президента України якнайтерміновіше юридично оформити передачу всіх заповідних земель острова Хортиці Національному заповіднику «Хортиця», негайно заборонити незаконне будівництво мостів у місті Запоріжжі через Національний заповідник «Хортиця», відкрити кримінальну справу проти порушників чинного законодавства і за витрачання державних коштів на незаконне будівництво вивчити та розробити альтернативні варіанти будівництва мостів через Дніпро у місті Запоріжжі поза межами Національного заповідника «Хортиця», розробити і подати до Верховної Ради України Закон «Про Національний заповідник «Хортиця»…
До речі, про більшість із цих вимог у зверненні до Президента України Віктора Ющенка та Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко ще від 2 березня 2005 року йшлося наприкінці березня у статті «Вечірнього Києва» «Стогне Хортиця», яка закінчувалася словами: «Відповіді ще нема».
P.S.
Коли готувався номер, стало відомо, що уряд призупинив будівництво автотранспортної магістралі через Хортицю. Про це повідомив запорізький губернатор Юрій Артеменко.