Тротуари спотикання

Добре органiзований життєвий простiр – це не лише комфортабельнi житловi квартали, а й красиво укладенi тротуари, зручнi й довговiчнi пiд’їзди до будівель. Усе це – сфера застосування рiзної тротуарної плитки та бордюрних каменiв, що випускають українські підприємства.

Розмаїта за формою, малюнком, кольором та фактурою тротуарна плитка (ФЕМ) надає iндивiдуальності торговим зонам, входам до магазинiв, підприємств, житлових будинків, павiльйонiв, кафе, мiським паркам, площам, пам’ятникам, автозаправним станцiям, стоянкам i парковкам автотранспорту, тротуарам, якими користуються мешканці Києва.

На жаль, зекономивши на якості ФЕМів, виробники змушують «прикрашати» тротуари… вибоїнами. Приміром, до одного із закладів культури – Національної філармонії України – киянам та  гостям столиці не перший рік доводиться долати шлях із перешкодами. Адже навколо єдиного підземного переходу до цього осередку культури сірі, найдешевші ФЕМи (по 25 гривень за один квадратний метр) місцями повилущувалися, утворивши тротуар спотикання. На теренах України по-різному називають такий різновид фігурного мощення: у Луцьку – «хвиля», у Львові – «фалка». За технологіями виробництва продукція підприємств відрізняється, але ж виробник, який себе поважає, випускатиме лише якісні ФЕМи. Схоже, і влада не затребувала од виробників необхідних висновків лабораторних досліджень, гарантії довговічності. І нині скільки не заливали б бетоном «прогалини» на тротуарі, все одно доведеться заново мостити шлях до філармонії, бо вибоїни утворюються швидше, аніж їх ліквідують.