Як і торік. Але навпаки
«Динамо» програло пролог до сезону, поступившись в післяматчевих пенальті «Шахтареві»
«ДИНАМО» (Київ) – «ШАХТАР» (Донецьк) – 1:1 (Белькевич, 32 – Елано, 5), пенальті – 3:4 (Алієв, Гавранчич, Гусєв – Жадсон, Рац, Тимощук, Стойкан). Шовковський, Гавранчич, Федоров, Саблич, Несмачний, Гусєв, Юссуф, Белькевич (Алієв, 69), Ребров (Чеснаускис, 39), Ротань (Пеєв, 77), Шацьких. Тренер Буряк – Лаштувка, Срна, Левандовський, Гюбшманн, Рац, Жадсон, Тимощук, Дуляй (Стойкан, 79), Елано (Шевчук, 58), Бєлик, Воробей (Марика, 69). Тренер Луческу. Не реалізували пенальті: Саблич, Шацьких – Срна. Арбітр Подушкін (Харків). 35000 глядачів. Одеса. Стадіон «Чорноморець».
Аналогії з минулорічним поєдинком буквально напрошуються. Як і торік, чемпіон повів у рахунку, а потім поступився ініціативою і вирвав перемогу лише в серії післяматчевих пенальті. Як і торік, елементарно помилився Лаштувка, а кияни відповіли люб’язністю центральних оборонців: огріх позиційний, щоправда, цього разу був «підкріплений» ще й технічною недосконалістю Саблича. І знову нічийний обмін голами, і знову футбольна лотерея… От тільки в ролі чемпіона цього разу виступив «Шахтар», а отже, сталося все так, як торік, але навпаки: суперкубковий тріумф відсвяткували в Донецьку. Якщо слідувати за логікою подій, то можна припустити, що й володар чемпіонського титулу за рік таки зміниться. Проте забігати наперед не варто. Ліпше спробуймо оцінити суперкубковий пролог з огляду на найближчу перспективу. Кияни мали дещо свіжіший вигляд, аніж у минулорічному матчі, що можна пояснити й меншим фізичним навантаженням під час ялтинського збору. Добре це чи погано, засвідчить осінь, але відомо, що незабутній Метр зазвичай закладав фундамент осінньої «функціоналки» саме в липні. Хоча не виключений і варіант, за яким Буряк, навчений гірким досвідом Михайличенка (пригадуєте, який жалюгідний вигляд мало «Динамо» в єврозустрічі з турками?), обрав двопіковий спосіб функціональної підготовки, згідно з яким футболісти мають набути оптимальної спортивної форми спочатку в серпні, а потім – у жовтні чи листопаді. Незвичним виявилося й тактичне розташування гравців, але насправді хіба що дещо. Бо й до Буряка динамівські тренери останніх років, у тому числі й Лобановський, неодноразово використовували трьох оборонців у центрі, наділяючи двох із них обов’язками персональної опіки. І лінійних на флангах, траплялося, застосовували і Лобановський, і Михайличенко, і Сабо. Проте одного лінійного – лише Буряк: доручивши Ротаневі нагляд за лівим флангом, тренер свідомо пригальмував Несмачного. Тактичний різнобій спрацював проти «Динамо»: Гусєв метався від одного прапорця до іншого, стомившись, як і Юссуф у центрі, партнерами якого були любителі «чистих» м’ячів, раніше звичайного, чим охоче скористалися суперники, залюбки розгулявшись своїм лівим флангом. І щоб усунути дисбаланс, Буряк замінив травмованого Реброва фланговим новачком Чеснаускисом і перевів на праве крило Ротаня, втративши таким чином зайвий варіант кадрового зміцнення на центральній осі, де так і не знайшлося підтримки старанному, але недостатньо маневренному апріорі Шацьких. І в фіналі поєдинку кияни, що більшу частину матчу провели підприємливіше за суперника, знову опинилися в ролі пасивного захисника своєї території та нічийного рахунку…