Забуттю не підлягає
28 листопада 1970 року загинула видатна українська художниця, правозахисниця Алла Горська. Слідство, яке тоді проводила прокуратура Київської області, встановило: Аллу Горську вбив її свекор Іван Зарецький. Мотив: особиста неприязнь. Після наклав на себе руки. Тіло «самогубця» було знайдено 29 листопада на залізничній колії. Неподалік од станції Фастів-II, за 34 кілометри від його помешкання. Поруч лежала відрізана голова.
На початку 90-х минулого століття київські криміналісти аналізували справу про вбивство Алли Горської та смерть Івана Зарецького. У ній було виявлено низку невідповідностей щодо версії про його самогубство. Кинутись під потяг не так-то й просто: у тепловоза є пристрій, розташований на висоті приблизно 10 см від рейок. Його функції – відкидати важкі предмети, що трапляються на шляху. Судячи з матеріалів справи, поїзд, з якого машиніст і його помічник побачили І.Зарецького, зафіксовано. Проте більше нічого не робилось. Зокрема не уточнювалось, чи це саме той потяг, що його переїхав, не визначались конструкція електровоза (тепловоза), його швидкість на цій ділянці. Зрозуміло, нікого не допитали. Хоча експертиза тіла довела: колеса його переїхали в той момент, коли воно лежало на рейках горілиць.
На жаль, не було зроблено трасологічної експертизи крапель крові в помешканні Зарецького, де він нібито вдарив Горську. А вона, до речі, могла б з’ясувати положення жертви в момент удару. До речі, чоловікові тоді було 69 років, він переніс інфаркт, слабував на стенокардію, ходив повільно за допомогою палиці. Зарецький навряд чи був здатен завдати смертельного удару здоровій 41-річній жінці, а потім її тіло скинути у льох. Утім, і в цьому напрямі експертизу не про-водили.
За кілька тижнів після трагедії мого батька Віктора Зарецького викликали до обласного управління МВС, де офіцер на прізвище Чорний повернув йому частину особистих речей загиблих. Принагідно В.Зарецький поцікавився, чи не мучилася його дружина перед смертю. На що Чорний відповів: «Убито одним ударом, професійно!» Це досить важливі свідчення. Адже І.Зарецький, якого слідство визнало єдиним убивцею, не міг бути «професіоналом», оскільки все життя працював бухгалтером.
Привертає увагу й збереження двох пар окулярів, що належали так званому вбивці. Як відомо, одні він використовував для читання, іншу пару одягав, коли кудись ішов. Тому важко збагнути, що, збираючись лягти під потяг, І.Зарецький спочатку зняв окуляри, поклав їх у футляр, а того сховав до кишені й уже потім виконав свій намір.
Гадаю, операцію зі знищення Алли Горської було розроблено, так би мовити, на державному рівні, не без відома високих чинів. Напевне, ще живі організатори та учасники цього злочину. Утім сподіватись на їхнє добровільне зізнання не випадає. Але у справі-формулярі (досьє) має бути інформація про прослуховування помешкання Алли Горської, зовнішнє спостереження, інші спецоперації проти неї. Зіставлення справи-формуляра з матеріалами сфальсифікованого розслідування могло б пролити світло на безліч запитань, пов’язаних із загибеллю Алли Горської та Івана Зарецького.
Відповіді прокуратури Київської області на мої та запити товариства «Меморіал» (12 квітня 1990 і 19 вересня 1991 року) свідчать: слідство розробляло тільки одну, так би мовити, вказану версію. Водночас воно проводилось із порушеннями Кримінально-процесуального кодексу, в ньому стільки нестиковок, що його можна кваліфікувати як сфабриковане. Окрім того, слід зазначити, 1992 року справа зберігалась у прокуратурі Київської області. На цій підставі прокуратура й готувала відповіді.
Запит депутата Верховної Ради України Л.Танюка на ім’я тодішнього генерального прокурора України В.Шишкіна (№ 06-13/23-477 від 22.10.91 р.), в якому вказувалось на неповноту та суперечливість відповідей прокуратури Київської області, залишився без відповіді. Не відреагував пан Шишкін і на звернення групи громадських діячів 15 березня 1992 року. Копію вручили колишньому голові СБУ Євгену Марчуку. Але «віз і нині там». Тодішня влада не збиралася розслідувати подібні справи. Вся надія – на нове керівництво країни. Сподіватимемось, воно знайде можливість належним чином оцінити дії попередників, котрі не виконували своїх визначених чинним законодавством обов’язків, а кримінальну справу про вбивство Алли Горської буде поновлено й доведено до її логічного завершення.