«Гетьман» Дерулєда
Учений-україніст Ілько Борщак згадував, що якось знаний французький письменник Баррес, в книгозбірні якого було немало українських книжок, зокрема видання «Союзу визволення України», розповів йому про велику любов до нашого краю свого колеги, поета-епіка Поля Дерулєда.
Хто ж він, невідомий нам шанувальник українства, автор трагедії «Гетьман», котра в Україні навіть і не видавалася?
Французьким державним діячем і поетом, депутатом Національних зборів 1889-1898 років мсьє Поль став пізніше. А по закінченню середньої школи поїздив по білому світу: Єгипет, Іспанія, Італія, Греція, Туреччина, Росія… Воював. Мав до того ж неабиякий поетичний дар, лейтмотивом якого було прагнення героїчного ідеалу. Його збірка вояцьких пісень вийшла 1873 року. Але найвідомішим твором є трагедія «Гетьман» про добу українських національно-визвольних змагань. Зауважимо, що вона варта сценічного втілення в Україні, та перед цим – доброго віршованого перекладу. Українською трагедія вперше видана у Мюнхені 1976 року, але переклад, який здійснила Софія Наумович, прозовий. У Франції «Гетьман» поставлений вперше в паризькому театрі «Одеон» 1877 року. А потім – багаторічне забуття.
Трагедія «Гетьман» – про свободу, про козацьку славу. Як наші прадіди кропили землю кров’ю заради своїх прав і вольностей.
Кілька слів про героїв. Це – гетьман Гераш, козацькі полковники Ремінь, Павлюк, козак-характерник Мусій, Стенько (подібний до Тараса Бульби). Ці люди мов «із заліза куті». У творі Україна в умовах тієї суперечливої доби, коли складні вузли і державних справ, і людських взаємин доводилося не розплутувати, а рубати. Це розуміє гетьман. Понад усе ним і його оточенням цінується козацька честь. Цю тему глибоко розробив у своїй творчості трохи раніше Тарас Шевченко. Герої Дерулєда не прощають зради і розуміють: там, де гинуть за землю свою її кращі сини, там народ незборимий.
Ця моя невеличка оповідь – спроба привернути увагу до твору, який славить козацьку націю… Ось уривок із головного монологу гетьмана: «…Встанови свою владу як розумний і розважний провідник, вживай її на добро, бережи як спадщину, щоб і обов’язок був виконаний, і право було шановане».
У трагедії немало відповідей на сучасні проблеми української трагікомедії буття. Ще є «діячі», які заради гендлю і ласощів здатні на шахер-махер із совістю, є шамани патріотичного слова, а на ділі – то запеклі егоїсти, ладні жертвувати Україною. Але не вони в періоди визвольних змагань викликали захоплення Європи, а такі постаті, як гетьман Мазепа. Героїку життя великих українців оспівали такі майстри слова, як Байрон, Гюго, Рилєєв, Бальзак, Гердер, Гатшольд, Меріме, Ліст, Аполлінер, Єнджиєвич, Гурамішвілі… У свою чергу твори згаданих авторів про Україну, як і поетичне натхнення «Гетьмана» – генератори натхнення для українців.