А віз і нині там

«Верховному Суду не вистачає приміщень, – заявив начальник господарського управління установи Віктор Філін. – У нас три повноцінних зали судових засідань, необхідно ще, як мінімум, 5-6. Я не бачу в цій ситуації жодної проблеми. Є рішення уряду, і його потрібно виконувати. Я гадаю, музей просто не хоче нічого змінювати: чим погані запропоновані приміщення в Українському домі?»

«Ми розуміємо і потреби Верховного Суду, і музею, – прокоментував ситуацію начальник Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА Олександр Биструшкін. – Але площі, яку займає Музей історії Києва в Українському домі, не досить для його повноцінного життя. Нині з фондів музею тут можна виставляти лише п’ять відсотків, а це – мізер. Ми неодноразово порушували питання про передачу музею додаткових площ. Я вважаю, що Київрада повинна переглянути своє рішення».

Із сюжету, показаного «5-м каналом» 4 червня 2005 року: «Уже понад рік Музей історії Києва наполягає на цілковитій передачі йому приміщення на вулиці Хрещатик, 2. Нинішні власники скептично ставляться до такої перспективи. Адже нині Український дім – це прибутковий виставковий комплекс, де влаштовуються численні ярмарки. Виділеної музею площі ледь вистачило, аби закласти зали ящиками з експонатами під саму стелю. Але найбільш неоднозначною є ситуація з відселенням музею Києва з Кловського палацу. Проте Верховний Суд на ці заяви не зважає. Адже на кожен свій крок тут мають офіційний документ. І попри незгоду опонентів вважають факт передачі майна таким, що не підлягатиме перегляду. На боці чиновників третьої гілки влади логіка. Адже біля Кловського палацу вже розташовані приміщення, передані Верховному Суду раніше. За істориками – громадська думка і низка українських законів. Однак постанова Верховної Ради, яка нібито захищала музей, мала лише рекомендаційний характер. Остаточне слово залишилося за Кабміном».