Заради чого знищили музей?
Якою після реставрації стане перлина архітектури – Кловський палац, розглянула консультативна пам’яткоохоронна рада при управлінні охорони культурної спадщини.
На суд ради проект представив Олег Граужис – досвідчений архітектор із «УкрНДІпроектреставрації». Якщо дуже коротко, то за цим проектом у підвалі палацу буде інженерний блок. Іншим приміщенням обережно нададуть первісного вигляду, чого, до речі, досягти нелегко, адже після зведення палац постійно перебудовували під нових господарів. Тож після реставрації на першому поверсі буде конференц-зал, на другому – зал засідань і кабінети суддів. А там, де колись була палацова церква, – кабінет голови Верховного Суду. Передбачено музей судочинства України і відвідування споруди туристами.
Підсумок обговорення підбив заступник начальника Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА Руслан Кухаренко. Для «Вечірнього Києва» він озвучив певні сумніви щодо правильності рішення розмістити у Кловському палаці Верховний Суд.
Із тильного боку палацу на його історичній території у 70-х роках звели Г-подібну п’ятиповерхівку з мансардою, де розміщувалася геологічна організація. Це приміщення суд також забирає для своїх потреб. Але й цього мало: планується побудувати ще три будинки, з’єднані галереями, з підземними гаражами. Саме нове будівництво викликало найбільший спротив: воно доводить, що відбувається не реставрація пам’ятки архітектури національного значення, а її пристосування та добудування.
До історичної території Кловського палацу належить весь квартал, де було два монастирі, давня церква. Тут у доброму стані збереглися підземні ходи, досі не вивчені. Територія надзвичайно важлива з погляду археології, і тому без максимально ретельного археологічного дослідження проводити роботи неможливо. Палац, крім зовнішнього периметру, пропонують забудувати ще й по внутрішньому. Це перекриє вільний доступ до палацу і його візуальне сприйняття, що протирічить положенням міжнародних хартій про умови функціонування історичних пам’яток.
Усі члени ради висловили своє негативне ставлення щодо знищення історико-культурних об’єктів, зокрема Музею історії Києва. «Його знищення навіть для функціонування Верховного Суду жахливий удар по українській культурі в цілому, – вважає Руслан Кухаренко. – Адже реконструкція музею і його реекспозиція – це не позбавлення музею існування».
Пам’яткоохоронна рада вирішила звернутися до Київського міського голови, керівництва міста і держави щодо необхідності поновлення роботи Музею історії Києва та його експозиції в Українському домі. Одностайною була думка й про те, що для Верховного Суду треба шукати іншу територію, розробляти проект, який відповідав би призначенню установи, і побудувати його. А пристосування історичної споруди під Верховний Суд – поганий метод.
Я поцікавився у замовника – представника Верховного Суду, чи потрібно судовому органу так багато приміщень?
– Ви знаєте, скільки у нас верховних суддів? Вісімдесят осіб, – відповів представник. – А знаєте, скільки в місяць одна лише Цивільна палата розглядає звернень? Десять тисяч! Кожному судді потрібні помічник, радник, консультант – цілий колектив. Кожен щодня відповідає на 60 запитів. Уявляєте, які на людей навантаження? Нині вони перебувають в одній кімнаті вдесятьох. У нас ще немає однієї палати – Адміністративної. Ми хочемо збільшити кількість суддів і людей, які їх обслуговують. Скажімо, 17 консультантів на 27 суддів Цивільної палати не в змозі відпрацювати всі запити. На жаль, у нас по три роки лежать справи і навіть не доходять до суддів.
А щодо господарських справ… У нас немає свого сантехніка, електрика, ми беремо їх на підряд. Їдальні нема, лише малесенький буфетик. У всіх коридорах стоять металеві шафи із архівними справами. Тож і архів потрібен.
Те, що для роботи Верховного Суду потрібно створити нормальні умови, ні в кого сумнівів не викликає. Та чи морально суддям найвищого рангу погоджуватися з рішенням попереднього уряду знищити Музей історії Києва?