Вкладники хочуть знати

Протягом 14 років ми чули різноманітні версії щодо зникнення коштів громадян, що їх вони за радянських часів довірили Ощадбанку. Найчастіше оперують такими: на заощадження українців наклав лапу Центробанк Росії; наші гроші привласнили не росіяни, а свої фінансові махінатори. У березні 2002 року нинішній глава Нацбанку Стельмах заявив, що 132 мільярди ощадбанківських гривень держава у період самостійницького становлення використала, мовляв, на наші ж потреби. Повернути вкладникам борг ще не може: надто гігантська сума.

Ними компенсувалася вартість товарів народного споживання, які користувалися підвищеним попитом і які промисловість випускала за завищеними цінами.

Держава за допомогою найдосвідченіших фінансистів довго мудрувала, як знецінити наші вклади. Спочатку в ощадкнижках замість тисячі карбованців з’явилися копійки й нулики, згодом – мабуть, совість декого допекла – борг у 132 мільярди таки був визнаний, проведена індексація вкладів.

Нам сьогодні не зрозуміла мовчазна позиція в цьому питанні парламентських фракцій Симоненка, Мороза, Тимошенко, нашоукранської, голови Верховної Ради, уповноваженої з прав людини, яка нині активно захищає права депутатів, яких прищучив суд. Усі вони мусять захищати пограбованих вкладників.

Невже так важко виявити, хто які документи підписував, аби свої заощадження люди не отримали, аби ці кошти зникли?

Є ідея, аби на 132 мільярди випустити цінних паперів і ними розрахуватися із нами. Шановні депутати, ми вже одного разу отримували такі папери – ваучери. І що з них маємо?

Маючи борг перед своїми громадянами в 132 млрд., держава практично є банкротом, але це всіляко замовчується, ніхто не б’є на сполох із цього приводу. Натомість депутати нарощують свої прибутки, користуючись щедрими пільгами. Ті, кого сьогодні називаємо олігархами, нажилися на тому, що спродували Україну.

Прибічники екс-президентів Кравчука й Кучми  стверджують, що вони увійдуть в історію нашої держави.  Справді увійдуть – як руйнівники економіки, як ті, хто потурав розкраданню народних багатств. За подібну «діяльність» у Південній Кореї народним судом судили двох колишніх президентів. Може, і в нас дійде до цього.