Ягоди доспілі, ягоди червоні
Зараз на ринки можна приходити як на виставку: глянеш на прилавки – душа радіє від такого асортименту. Літо щедро дарує стільки живих вітамінів, що їх ледь втиснеш у кошик, бо ж хочеться скуштувати всього потроху. Нині багато полуниць, суниць, черешень, а віднедавна з’явилися чорниці, малина, смородина, порічки. Щедрий урожай – отже, слід очікувати невисоких цін. Еге ж, якби то так було. Полуницю можна купити по 4 гривні за кілограм, але вигляд вона матиме не вельми привабливий. Красива, наче намальована, коштує 5-7 гривень. Саме таку кілька днів тому я купила. Ні, не на ринку, а на тротуарі біля зупинки тролейбуса. Бігла з роботи і не могла не зупинитися біля звабливих козубців: ягоди червоні, великі, спілі. Торгував ними молодий чоловік. Назвався Олегом, родом із Житомира.
– У вашому місті такі ягоди ростуть на асфальті? – поцікавилася я.
– Чому ж на асфальті, – усміхнувся у відповідь. – У селі Улянівка, неподалік обласного центру, живе моя мама. Біля хати – город, 15 соток землі відвела під полуниці. Отож є до чого руки докласти і мамі, і мені з дружиною, і нашим дітям.
Цьогоріч полуниці вродили щедро: щодня збирають по 100-150 кілограмів. У Житомирі попит менший і ціни нижчі, доводиться везти до Києва. Але і в столиці зі своїми козубцями не проштовхнешся на ринку – геть усі місця позаймали перекупники. Олег вирішив сам продавати свій урожай, то й змушений торгувати товаром на тротуарах.
– Я маю ліцензію, – запевняє мене, – податкова інспекція не чіпає. Звісно, краще було б торгувати на ринку, але… Колись не було подібних проблем, приїздили закупівельники із Миколаївщини, Херсонщини, Вінниччини, де чи не в кожному райцентрі мали плодоконсервний завод: вони без метушні забирали вирощене селянами, а ті залюбки здавали оптом. Нині мусимо самі думати, як би продати те, що земля дала, бо ж в окрузі – жодного переробного підприємства.
Своя земля щедро родить, а ми нерідко купуємо заморські джеми, соки, повидла.
Олег за спеціальністю технік-технолог меблевого виробництва. Але змушений був перекваліфікуватися на бізнесмена. Його нинішня спеціалізація – «м’ясо», але на час «полуничних» жнив він дещо змінив її. До цієї справи залучив сина та доньку. Це на перший погляд може здатися, що вирощувати полуниці легко. Судіть самі: за сезон грядки треба 3-4 рази прополоти, подбати про підживлення, добір сортів. Та й, збираючи ягоди, спину гнеш.
Оскільки мій співрозмовник обмовився про м’ясо, то я не могла не запитати, яка його ціна у Житомирі.
– Минулої неділі м’якоть свинини продавали по 40 гривень, – пояснив. – Не чекайте, що воно здешевіє, навпаки – ще більше подорожчає, адже вже нині складно купити свиню у селі. Та й поросятка чого вартують – 500 гривень за пару.
Невтішні прогнози. І полуниця подорожчає – «жнива» ідуть на спад. Будемо чекати вишень, абрикосів, слив. Однак, приміром, абрикосів буде не так багато, бо весняні примхи погоди далися взнаки. Квітували рясно, але заморозки знищили зав’язь. На ринку вже можна побачити їх і купити (10 грн.). Чорниці пропонують по 1,5 – 2 грн. за склянку, малину – 2-3 гривні. А за славнозвісні мелітопольські черешні на столичних ринках правлять від 6 до 10 гривень за кілограм, тоді як у самому Мелітополі не знають, що з нею робити. На півдні черешні продають по 1-2 гривні.
Уродили ягоди – будемо взимку з варенням, повидлом, джемом… Та не дуже то й розженешся, бо цукор коштує майже стільки, як і кілограм полуниці.