На «Шешорах» головна – природа
З 12 по 14 липня в Івано-Франківській області відбудеться унікальний фестиваль етнічної музики та ленд-арту «Шешори». Серед тих, хто відвідав одноіменне село торік, нема жодного, хто б не хотів приїхати сюди ще раз. Організатори – екологічний центр «Зелене досьє» – головною метою фестивалю вбачають дбайливе ставлення до світу, в якому живемо.
Всі – учасники творчого процесу
Шешори – мальовниче гуцульске село, що за вісімдесят кілометрів від Івано-Франківська. Коли в Україні були татари, село спалили, звідки й пішла назва: Шешори мовою завойовників – спалене село.
Село оточують гори, але річка Пістиньки – тепла, в ній можна купатися. Поруч – галявини, різнотрав’я, смерекові ліси. В Шешорах збереглися гуцульські мелодії, традиції і ремесла – різьбярство, ткацтво та ліжникарство, з якими гостинні місцеві жителі із задоволенням знайомлять гостей. Тут розташований один з найстаріших гуцульських храмів – Горішня церква. Фестиваль сприяє примноженню багатства цього краю.
Народна музика краще звучить просто неба. «Етнічна музика виникла в ті часи, коли людина була тісно пов’язана з природою, не відокремлювалася від неї, – розповідає прес-секретар фестивалю Мирослава Ганюшкіна. – Крім того, край цей музично благодатний. Скажімо, цього року виступатиме родинний ансамбль Тафійчуків із сусіднього села Буківець. Михайло, ініціатор ансамблю, – коваль, свою першу скрипку зробив у шість років, і відтоді постійно виготовляє музичні інструменти для власного задоволення».
Дванадцятого липня на сцені «Шешор» виступатимуть українські гурти, які вперше на цьому фестивалі, – серед них і справді нові, і вже відомі нашій публіці. Тринадцятого липня виступатимуть етноджазові колективи з Молдови, Болгарії та України. Чотирнадцятого липня – фолькова сцена, на яку вийдуть народні колективи Східної, Центральної та Західної України, гірського Алтаю тощо. Загалом, на фестиваль приїдуть музиканти із Франції, Росії, Польщі, Чехії, Болгарії, Молдови. Україну ж на «Шешорах» представлятимуть «Гайдамаки», «Перкалаба», «Вій», «Карпатьяни», «Гурт Йо’гурт».
Важливий напрям фестивалю «Шешори» – ленд-арт. Ця мистецька течія виникла в минулому столітті, коли постала потреба відновлення зв’язку людини з природою: художник творить разом із навколишнім середовищем, підкреслює його лінії, стан, фактуру. Відомі українські митці у сфері ленд-арту – Петро Бевза, Олексій Литвиненко, Ганна Сидоренко. Цього року в Шешорах чекають також майстрів із Нідерландів, Словаччини, Чехії.
Одна з привабливих рис фестивалю – відсутність межі між виконавцями та публікою. «Зранку всі разом відвідують майстер-класи з танців народів світу, з виготовлення традиційних музичних інструментів та іграшок, з вивчення карпатських трав. Ввечері вирушаємо на концерти, вночі сидимо біля ватри, – розповідає Мирослава. – Всі – учасники загального творчого процесу».
Не сміти!
Інформаційний центр «Зелене досьє», який працює у сфері охорони довкілля з 1993 року, фестиваль вигадав майже випадково. В організації орієнтувалися не на світові зразки, хоча й багато спілкуються із західними колегами, а на власний досвід. Багато їздили карпатськими селами. Зрозуміли, що потрібно підтримувати регіон – надати місцевим жителям альтернативу. У 2003 році провели в Шешорах міжнародний екологічний табір «Екотопія». Він мігрує щороку, а відповідальна за нього – голландська організація, яка постійно знаходить собі партнерів у певній країні. Зазвичай «Екотопія» відбувається на екологічно небезпечних територіях. «Ми вирішили її провести у місці, яке може стати небезпечним, якщо не буде розвиватися на сталих традиціях, – каже Мирослава. – Минулого року перші «Шешори» провели на Івана Купала нині готуємо другі – розпочнуться, коли закінчиться піст».
У Шешорах почав розвиватися зелений туризм – люди їдуть відпочивати, місцеві жителі цілком задоволені.
«Серед тих, хто їде на фестиваль, нема випадкових людей, – впевнена Мирослава. – Найважливіша його складова – виховання дбайливого ставлення до природи. Постійно йдеться про те, щоб не залишати сміття після себе, прибирати місце, де сидиш. Напрями мистецтва, які представлені на фестивалі, тісно пов’язані з природою».
Жити можна і в наметі
Для того, аби поїхати на фестиваль, треба мати лише бажання, запевняє Мирослава Ганюшкіна. Торік за відсутності будь-якої реклами було три тисячі відвідувачів. Потрапити до Шешор можна рейсовими автобусами, які спеціально курсуватимуть під час фестивалю (квиток в один бік – 80 гривень), або ж маршруткою від Івано-Франківська, куди, в свою чергу, можна дістатися залізницею. У самих Шешорах треба сплатити реєстраційний збір 25 гривень, який піде на розвиток села, а частково – на розвиток самого фестивалю. Жити можна або в наметовому містечку, або в садибі у господарів. Максимальна сума, яку просять селяни за добу проживання із триразовим харчуванням, – 50 гривень. Село загалом порівняно зі, скажімо, Славським, – дике. Фактично Шешори – це лише одна вулиця.
«Є у фестивалю якась цікава легенда?» – запитую наостанок. «У кожного – своя», – усміхається Мирослава.