Змаліли бомбардири
Для титулу князя стрільців стачило 14 забитих м’ячів
Найвлучнішим гравцем українського чемпіонату став одесит Олександр Косирін. Його підсумковий результат – 14 забитих м’ячів – один з найгірших у літописі національних футбольних перегонів: менше – лише по 12 влучних ударів – мали князі стрільців у прем’єрному та одинадцятому вищолігових турнірах. І взагалі невисокими – дванадцятиголевими – виявилися показники найближчих переслідувачів одесита – Брандау з «Шахтаря», Закарлюки з «Іллічівця» та Мендоси з донецького «Металурга», котрі й розділили підсумкові друге, третє та четверте місця в табелі про стрілецькі ранги.
Не світять маяки
Однозначної відповіді на запитання, чому результативність у вищій національній лізі падає, либонь, взагалі не існує. Звичайно, це загальноєвропейська тенденція: вправних форвардів стало менше не тільки в Україні, а й в провідних національних чемпіонатах Старого Світу. Можливо, це й неминучі витрати, зумовлені більш раціональною тактикою сучасної гри. Не виключено, що й відносне вирівнювання сил у нашій вищій лізі позначилося на влучності стрільців: забивати суперникові, що принаймні близький до тебе за класом, значно складніше, ніж аутсайдерові. Хоча, приміром, Андрій Шевченко спростував і це припущення, відзначившись за п’ять років у серії «А» більшою кількістю забитих м’ячів, аніж за такий же часовий період у менш конкурентоспроможному вітчизняному чемпіонаті… Кажуть, скільки людей – стільки й оцінок. Але ми все-таки схиляємося до якісного показника: в останні роки наш чемпіонат не мав снайперів, які бодай наблизилися б за фаховим рівнем до молодих Реброва та Шевченка. Звідси й труднощі з яскравими цифрами та фактами: немає прикладу для наслідування.
Розучилися стріляти «дуплетом»
Дивовижно, проте в чотирнадцятому національному зафіксовано лише 33 дублі. Менше було тільки в швидкоплинному прем’єрному чемпіонаті, коли команди зіграли по вісімнадцять матчів. Адже навіть в експериментальних сезонах на зламі століть, коли в елітному дивізіоні змагалися по чотирнадцять колективів, нижче позначки «35» підсумковий результат у цій номінації не опускався. Таки змаліли бомбардири… Відтак уже й диву немає місця, коли дізнаєшся, що лицарів атак, що відзначилися трьома голами в одному матчі, минулого сезону виявилось аж… три! Хоча в сезоні 2002/2003 років, коли в «Дніпрі» починав Олег Венглинський, у «Чорноморці» – згадуваний уже Косирін, а в «Шахтарі» – Олексій Бєлик, у суддівських протоколах зафіксували десять хет-триків! Нині Венглинський або хворіє, або марить зарубіжним ангажементом; Бєлику не видно місця в «основі» крізь частокіл бразильсько-румунських ніг; а Косирін просто грає так, як уміє. А вміє, на превеликий жаль, не дуже багато.
Парадокси «Чорноморця»
І все-таки князь стрільців знову з Одеси. До Косиріна цей титул вигравали Сергій Гусєв і двічі – Тимерлан Гусейнов, а Іван Гецько, пов’язаний з «Чорноморцем» і Одесою не лише місцем помешкання – взаємними симпатіями також, аж чотири рази входив до чільної трійки бомбардирів, до того ж тричі – другим номером. Та й сам Олександр, уродженець Запоріжжя, знехтуваний свого часу Києвом футбольним – він виступав за «Динамо», ЦСКА й «Арсенал» без особливого визнання, торік «настріляв» на «срібну бутсу» ті ж чотирнадцять м’ячів, що й року нинішнього… Чому одесити в особливій пошані серед футбольних стрільців, однозначно сказати не легше, ніж визначитися з основною причиною бомбардирського спаду. Може, море і своєрідний клімат сприяють активності в атаках, а може, специфічний південний характер уболівальників. Адже «Чорноморець» в глухій обороні – це такий же нонсенс, як відсутність джазменів у клубах Південної Пальміри… Але факт беззаперечний: стільки разів, як і в «Чорноморці», стрілецький титул гостював лише в уславленому «Динамо». Хоча й моряки, на відміну від динамівців, жодного разу не були чемпіонами країни.
Надія повернулася з Ребровим
Футбольний рік, що минув, знову не потішив нас снайперським покером. Ігрове диво – чотири голи, забиті в одному матчі одним футболістом, останнього разу ставало надбанням українського чемпіонату ще в серпні 2000 року, коли динамівець Георгій Деметрадзе був нестримним у Тернополі. До речі, той покер лише сьомий в елітній лізі за новітніх часів. І два з них належать Гецьку. На той час, щоправда, не одеситові: спочатку легендарний стрілець забив чотири м’ячі, виступаючи за «Карпати», потім – захищаючи кольори «Кривбасу». Гецько ще кілька років тому повісив бутси на цвях. А Деметрадзе минулого сезону забив чотири м’ячі за… весь чемпіонат. Однак наша надія на відновлення стрілецької слави зажевріла з поверненням до «Динамо» легендарного Сергія Реброва. Того Реброва, який також має в активі чемпіонатний покер: у жовтні 1996 року «великий малюк» залишив аж чотири автографи у воротах криворіжців…