Для виборців не чужий
Для більшості жителів столичного Лісового масиву Івана Панібратова представляти не треба. Тривалий час, а саме з 2003 року, він був правою рукою депутата Київської міської ради Михайла Поживанова, людиною, котра в більшості випадків розв’язувала проблеми виборців, не чекаючи вказівки чи розпорядження керівника. Після того як М.Поживанов отримав мандат народного депутата за списком «Нашої України», його помічник, який знає міські проблеми, добре обізнаний з депутатськими клопотами, вирішив позмагатися за мандат депутата Київради саме в цьому окрузі.
– Насправді це рішення далося нелегко, – каже Іван Олександрович, – одна річ допомагати у розв’язанні проблем, інша – в разі успішної виборчої кампанії працювати в якості обранця 33 тисяч киян. Відповідальність подвійна. Але я вірю в свої сили й можливості, знаю, що зможу зробити багато корисного саме в цьому виборчому окрузі, адже й люди знайомі, і про їхні проблеми чую не вперше. Саме в цьому мої переваги над конкурентами. Мені відомо, що близько 30 відсотків виборців – літні люди, яким дуже важко довести без конкретних справ, що ти чогось вартий.
Уже сьогодні у виборчому окрузі №27 діє кілька програм, започаткованих за безпосередньої участі Івана Панібратова. Насамперед йдеться про облаштування нових та відновлення існуючих дитячих ігрових майданчиків, медичне забезпечення та надання матеріальної допомоги малозабезпеченим та соціально не захищеним верствам населення.
– Нашою командою відновлено півтора десятка ігрових майданчиків. Останнім часом відбудували й обладнали ще два – біля будинку на вулиці Братиславській, 40-а, та на вулиці Кіото, між будинками №5 та №9. Нам удалося акумулювати кошти для розв’язання нагальних проблем виборців. Щороку з цією метою використовується близько півмільйона гривень. За нашими підрахунками, по матеріальну допомогу з різних причин до депутатської приймальні звернулася майже половина виборців, і майже 30 відсотків із них таку допомогу отримали. Звісно, допомогти кожному не вдалося – наші можливості обмежені. Слід створити такі умови, аби людина мала можливість самостійно розв’язувати нагальні проблеми, а не йти до депутатської приймальні прохачем. Хоча ми завжди вислухаємо й намагатимемося тактовно, не принижуючи, допомогти. Саме з таким наміром і йду на вибори, – аби створити такі соціальні умови, які не заганяли б людину в глухий кут.
Батьки чотирирічної Олесі, коли дівчинка занедужала, з її хворобою спочатку спробували боротися самотужки. Коли ж дівчинці погіршало, звернулися до поліклініки. Висновок лікарів приголомшив – нирки малої відмовлялися виконувати свої функції, потрібне було термінове оперативне втручання. Наступним потрясінням для сім’ї стала вартість операції. Сім’я з середнім достатком, звичайно ж, великих грошей не мала.
Гроші позичали у кого тільки могли, однак назбирати потрібну суму виявилося справою непростою. Тоді звернулися до депутатської приймальні.
…Маленька дівчинка вже потроху одужує. Її батьки завжди будуть вдячні людям, що врятували їхню доньку, їх щастя і майбуття.
Найголовніше в роботі – вислухати й зрозуміти людину, стати на її місце й пережити в душі ситуацію, що призвела до відчаю. Таке ставлення до своїх обов’язків виснажує й одночасно додає сил, наснаги працювати далі, коли лихові вдається зарадити. За час роботи помічником депутата Івану Олександровичу випало тісно потоваришувати з багатьма жителями району. Переважно це літні люди, які нагоду звернутися до Івана Панібратова знаходять завжди, – і про дружину запитають, й про сина. Як стверджує Іван Олександрович, до їхніх регулярних візитів та телефонних дзвінків звик так, що, коли довго про когось не чути, сам телефонує, аби пересвідчитися, чи не сталося чогось лихого.
– Щодня до приймальні приходить близько 30 осіб, – веде далі Іван Панібратов. – Зазвичай їхні проблеми стосуються матеріальної допомоги, благоустрою чи медичного забезпечення. Трапляється, що звертаються не лише з проханнями, а й з конструктивними пропозиціями, як вирішити те чи те нагальне питання. Зокрема спільними зусиллями ми знайшли спосіб, як позбутися припаркованих під вікнами будинків автомобілів. Кілька жінок попросили допомогти обладнати під вікнами квітник. Зробивши для клумби невисокий земляний насип, ми позбавили водіїв-неслухів можливості заїжджати під вікно і водночас зробили територію навколо будинку привабливішою. Нині такий квітник відновлюємо біля будинку на вулиці Кіото, 5.
Іншою проблемою виборчого округу є відсутність спортивних майданчиків. Найближчим часом плануємо побудувати новий біля будинку №23 на вулиці Мілютенка. Такі проблеми мають навіть школи, де спортивні майданчики у вкрай непривабливому стані, що вже казати, приміром, про басейн. Діти не мають можливості відвідувати його, скажімо, у школі, як-от на сусідній Троєщині. Єдиний спортивний майданчик на Лісовому масиві під загрозою знищення – на його місці планують звести багатоповерхівку.
– Важко вигадати щось нове для своєї виборчої програми, – продовжує Іван Олександрович. – Не думаю, що після виборів зміняться й проблеми мешканців округу. Пообіцяти щось привабливе, але нереальне, на кшталт ліквідації ринку «Юність», що завдає чимало клопотів і став привабливим не тільки для підприємців, а й бомжів з усіх сусідніх районів, не можу, бо розумію, що це приватна територія. Її благоустроєм і санітарно-епідеміологічним станом мають перейматися власники ринку. Досвід роботи дає змогу реально визначити, що можна зробити для мешканців масиву, враховуючи повноваження депутата міської ради. Сподіваюсь, що це розуміють і виборці.
Таке досконале знання проблем жителів Лісового масиву, ще одна перевага кандидата в депутати міської ради Івана Панібратова серед числа інших 22 зареєстрованих кандидатів. Можливо, саме вона й стане визначальною, адже особливістю нинішніх виборів у виборчому окрузі №27 є надто коротка дія депутатського мандату – незабаром, уже наступної весни, нові вибори, – тож народному обранцеві відміряно зовсім короткий термін для того, аби довести, що він вартий вибору.
Біля приймальні кандидата в депутати міськради, що за адресою: Братиславська, 14-а, жвавішає вже по обіді. Графіку прийому громадян тут, за словами відвідувачів, не існувало жодного дня, навряд чи він з’явиться і в майбутньому.
– Я завжди слідував порадам моїх батьків, – каже Іван Олександрович, – якщо ти берешся за справу, роби її так, аби не було соромно дивитися в очі тим, хто повірив у тебе, підтримав. Стосовно якогось розпорядку в тій чи іншій роботі, то він може бути лише за умови, що всі проблеми позаду й розв’язані хоча б на «добре».