Політична реформа неможлива без адміністративної
Останніми місяцями на слуху в нас адміністративно-територіальна реформа. Одні її схвалюють, інші заперечують. Але мало хто знає, що вона собою являє, бо людям не розтлумачили її суть. Із цією метою радіо «Київ» запросило на прес-конференцію в прямому ефірі заступника Київського міського голови – секретаря Київради Володимира Ялового. Він і розповів, які зміни чекають у майбутньому на столичний регіон.
Основна мета реформи – децентралізація влади. Вона основана на Європейській хартії самоврядування. Згідно з проектом, основними адміністративно-територіальними одиницями стануть громади. Вони отримають ширші повноваження, і, що найважливіше, до них швидше надходитимуть кошти з бюджету. Нині ж складно передати гроші з центрального рівня до громади. При розподілі державної скарбниці зникають значні кошти. Більшість питань вирішуватиметься на найнижчому рівні – міськими і сільськими радами та їх виконавчими комітетами. Вони об’єднуватимуться в райони, а райони – в регіони.
Один із таких регіонів Київський міський голова Олександр Омельченко пропонує створити, об’єднавши столицю й область.
Однак поки що немає єдності думок щодо того, яким буде цей регіон. Нині розглядаються три варіанти. Перший передбачає ліквідацію Київської області й розширення адміністративної одиниці на відстань до ста кілометрів від центру Києва. Таким чином, утвориться потужна агломерація, де міста-супутники збережуть автономне управління. Другий шлях – створення регіону лише зі столиці та прилеглих до неї найближчих населених пунктів. Третій варіант – розширення меж Києва й приєднання до нього міст-супутників. Адже вони й так мають тісні зв’язки із столицею. Приміром, у Вишгороді – київські комунікації, а 70 відсотків його жителів працює в столиці. А село Коцюбинське з усіх боків оточене Києвом, проте належить до області.
Який же шлях вибрати? Тут багато що залежить від Верховної Ради, яка має прийняти закон про реформу. Але, на думку пана Ялового, до літніх канікул парламентарії навряд чи встигнуть, а восени вони вже готуватимуться до наступних виборів і невідомо, чи вистачить їм політичної волі прийняти відповідальне рішення. Та не слід забувати, що з наступного року набирають сили зміни до Конституції.
– Політична реформа без адміністративно-територіальної очікуваного результату, безумовно, не дасть, – зазначив заступник Київського міського голови, – я на перше місце поставив би саме адміністративну реформу, бо від неї залежить, як ефективно управлятиметься в подальшому наша держава.
Ще одна проблема – вартість реформи. Вона вимагає значних коштів як з державного, так і з місцевих бюджетів. Уряд також сподівається отримати гранти на її проведення.
Але не лише депутати мають вирішувати майбутнє адміністративного устрою України. Громади, за словами Володимира Ялового, необхідно створювати з урахуванням думок населення. Та зараз опитування чи референдум можуть виявитися безрезультатними через необізнаність народу. Тому необхідно ініціювати громадське обговорення, зокрема й у засобах масової інформації, поцікавитися думками експертів, економістів та юристів.
Впровадження реформи триватиме не день і не місяць. Процес займе кілька років. Проте, не змінивши адміністративний устрій України, важко вирішити наболілі проблеми: комунальні, соціальні, освітні, медичні.