На проміжному фініші: максимум – для Алієва, мінімум – для команди

Команда Михайличенка завдання-мінімум таки виконала, пробившись до однієї восьмої фіналу. Саме на цій стадії чотири роки тому зійшла з турнірної дистанції її попередниця, очолювана Крощенком. І тоді, і нині на цій стадії жереб визначив українцям опонента не зі Старого Світу.

Аргентинський мундіаль наша «молодіжка» завершила, спіткнувшись на парагвайцях. Однією з причин поразки, так би мовити – суб’єктивною, назвали упередженість арбітра: переможний гол і справді виявився доволі сумнівним. Однак фахівці наголосили на інших аспектах: українській команді забракло тактичної різноманітності та вміння боротися з цілковитою викладкою до останнього. На жаль, і через чотири роки ситуація змінилася мало: як і раніше, нашим хлопцям не вдається доводити до логічного завершення кожний ігровий епізод, а команда в цілому не спроможна тактично перебудуватися по ходу матчу. І все-таки загальні враження достатньо оптимістичні, щоб, по-перше, розраховувати на турнірне просування в Нідерландах і, по-друге, сподіватися на гідне поповнення національного чемпіонату (можливо, і національної команди) по-справжньому талановитими виконавцями так званої нової хвилі. В усякому разі, Милевський, який продемонстрував неабиякі диспетчерські якості, знайшов рівноцінних і багатообіцяючих партнерів у особах лівого хавбека Ситника, центрального захисника Допілки та правофлангових універсалів Воробея і Самборського. А всюдисущий Алієв, відзначившсь на груповій стадії п’ятьма голами-красенями, навіть потрапив до списку чотирнадцяти найобдарованіших юніорів світового футболу! До слова, як і диригент атак нігерійської команди Джон Микель. Втім, сьогоднішній суперник українців має й інші плюси. Наприклад, уміння терпіти, що дуже важливо в стикових поєдинках, які зазвичай доводиться проводити на тлі фізичної втоми. Тож зустріч за вихід до чвертьфіналу стане для «жовто-блакитних» особливим випробуванням на стійкість. Удачі вам, хлопці!