Із добрими людьми сиротам легше

Гарненька, як лялечка, Юля мружила виразні оченята, цмокала пухкими губками й навіть усміхалася, хоча їй – усього два тижні. Дівча народилося 1 червня – у Міжнародний день захисту дітей, але від лихої долі це не врятувало. Мама відмовилася від немовляти, й адміністрація 5-го пологового будинку передала її до Київського міського дитячого будинку ім. Городецького, що у Ворзелі. Юля абсолютно здорова – таких з-посеред майже півтори сотень сиріт одиниці.

...Дітей тут люблять. Лікарів, вихователів і нянь вистачає, але щойно маленька почне щось розуміти, її душу неминуче збентежить психологічний дискомфорт і страх: щодня братимуть на руки різні жінки. А не єдина – мама. А, може, їй пощастить знайти названих батьків, любов яких компенсує умови раннього дитинства.

Розташований у лісі дитбудинок, ніби рай: одноповерхові корпуси (обкладені цеглою дачі київ-ських багатіїв, споруджені десь 1900 року) потопають у зелені, під ногами червоніють суниці. Старі дерева захищають від вітру й сонця. Втім, директор дитбудинку Володимир Мкртичев розповів, що господарювати їм нелегко, бо все автономне – водогін, каналізація, пральня, котельня. Допомагають меценати. Українська гірничо-металургійна компанія зробила за власний кошт неоціненну річ – повністю замінила водогін. Нині міжнародний благодійний фонд «Доля дитини» реставрує вікна.

До дитбудинку того дня завітало чимало гостей. Засновник фонду «Доля дитини» народний депутат України Володимир Шепетін запросив сюди президента й кількох представників клубу Лева, котрі профінансували реставрацію й утеплення за найновітнішими технологіями 300 вікон. Відтепер кімнати можна буде провітрювати щодня будь-якої пори року.

Задоволено спостерігаючи, як «молодіють» старі вікна, працівники сиротинця розповідали про дітей. Переважна більшість – із відхиленнями в розвитку, але любов творить дива – при вдалому всиновленні діти одужують. Усиновлюють по 40-50 дітей щороку – американці, німці, іспанці, французи, ізраїльтяни, канадці, італійці. Українці не квапляться рятувати сиріт – якщо й беруть, то здорових. Іноземці беруть хворих, оперують, лікують і адаптують до життя. Не вдається – просто дуже люблять. Паризька родина плакала, забираючи дворічного Сашка, який ще не вмів ходити, бо народився вагою 900 грамів і мав неврологічні вади. Здорової дитини на той час не було, їхати вдруге нелегко – зважилися. Через два роки написали в сиротинець, що Сашко одужав і навчається в школі для особливо обдарованих дітей. Хотілося б, щоб про це дізналися ті, хто запроваджує мораторій на всиновлення сиріт іноземцями, «вболіваючи» за розпорошення українського генофонду…

Фонд «Доля дитини» Володимир Шепетін заснував 2002 року. Розпочав із обладнання кімнат психологічної реабілітації у шести будинках для дітей-інвалідів. Народний депутат сказав, що дитяче сирітство болить йому так само, як і відомому київському лікареві Михайлу Городецькому, який створив голодного 1933-го цей дитбудинок.