Viо italiano? Аз єсм!
Дивовижний Крим! Особливо на південному узбережжі, поблизу Судака – великої і премудрої давньої Сурожі. Так називали це місто наші предки. І хоча в літописних зводах цю назву згадували нечасто, саме їй вони зобов’язані своїм існуванням. І всі ми, пишуча і читаюча братія, повинні знати чому. Нехай сперечаються русисти й норманісти з приводу відповіді на запитання: «Звідки пішла Земля Руська?» – ми почнемо з азів.
Якщо ви приїдете в Судак і не відвідаєте генуезьку фортецю, яка, до речі, є філією Софії Київської, знайомі докорятимуть за вашу скнарість. Вхід на територію музею – усього п’ять гривень. Зате які краєвиди відкриваються з вікон головної вежі! А якщо прогулятись мурами і дійти до Дівочої вежі – враження будуть незабутні. У нижньому місті, якщо є зайві гроші і бажання, можна вирядитись у грецького гоплита або в італійського лицаря і сфотографуватися на пам’ять. У завзятого гардеробника плата за кожен предмет туалету окрема. Мінімум – $20, максимум – можеш не фотографуватися і йти собі з Богом. Хоча б до мінарету. Тут виставлені піфоси, хрести і сувеніри з «генуезьким корінням». Але найцікавіше – у верхньому замку. Колись тут мешкав комендант-губернатор, який, виявляється, сидів на високому визолоченому троні і носив королівську корону. Представники вже знайомого цеху ритуально-бутафорських послуг запропонують вам перетворитися на італійського монарха і для повного сервісу розкажуть казочку про те, як войовничі генуезці по кілька років витримували натиски ординців і захищали свою малу батьківщину від агарян... Для відпочивальників усе що завгодно! Навіть катування в імпровізованому (також платному) дворі середньовічної інквізиції, якої в Криму зроду не було.
Та Бог із нею, з інквізицією! Тільки чому ж у філії чи не найвідомішого і найшановнішого українського музею жодної згадки про історичну присутність слов’ян? На мої запитання відповіді були різні. У гардеробників: «Кому вони потрібні! Турецький халат і грецький хітон мають привабливіший вигляд!» А «інквізитори» верзли взагалі казна-що: «А їх тут не було! Греки були і хозари. А потім цю місцевість генуезці перекупили у візантійців. А коли не змогли її утримувати – віддали туркам і татарам, а самі сіли на кораблі і відплили назад, до Італії!»
Отакої! І як на те санаторна частина міста – його готелі, санаторії, кафе – зберігають у своїх назвах і формах турецько-італійську присутність. А нашу? Що було – те загуло? Усохло, як відомий судацький водоспад? Але ж саме звідси, з давньоруської Сурожі, за чотириста років до знаменитої італійсько-візантійської купівлі-продажу і за шістсот років до утворення Кримського ханства вийшла у світ наша слов’янська абетка. Сюди у другій половині IX століття приїхали рівноапостольні брати Кирило й Мефодій. Тут вони зустрілись із письменним русичем. І побачили в нього книгу, написану не латинським і не грецьким, а іншим, невідомим раніше письмом. У великих трудах – не заради користі, а для освіти народу слов’янського, створили солунські брати слов’янську абетку – кирилицю: аз, буки, веді і глаголь. Якими написано і генуезьку історію в Криму, і меморіальні дошки з іменами італійських фортифікаторів. На яких жодного слова, навіть літери про те, звідки пішла слов’янська писемність...