Не диктатура, але й не діалог
Дозвольте розпочати ці нотатки з розлогої цитати: «Я хочу, щоб існувала незалежна преса. Преса, що славить президента і владу, мені непотрібна». Золоті слова. Гадаю, під ними готовий підписатися не один достойник. А належать вони, до речі, Леоніду Кучмі. Аж не віриться, правда? Утім, це сказав саме він – у далекому вже 1995 році, на Всеукраїнському зібранні журналістів у Житомирі.
Після Помаранчевої революції послуговуватися сентенціями екс-глави держави начебто й не з руки, але надто вже кортить. Бо й справді: десять років тому Леонід Данилович міг цілком щиро прагнути, щоб мас-медіа були чесними, незаанґажованими, об’єктивними… Що сталося потім, усі ми добре знаємо.
Либонь, і нинішня влада газетярам, телевізійникам та працівникам радіо зла не бажає. Навпаки – де тільки може, декларує відкритість та прозорість взаємин. Добре було б замість декларує написати демонструє, однак реалії не дозволяють. Та й почуте під час засідання круглого столу в Національній спілці журналістів України оптимізму аж ніяк не додає. «Нова влада і ЗМІ: діалог чи диктатура?» – такою була тема для обговорення.
Голова спілки Ігор Лубченко зазначив: «Я знав, що цензура існуватиме і після президентських виборів. Не тому, що не вірив чи не вірю новій владі, а тому що навіть у країнах зі сталими демократичними традиціями пресу не любили й не люблять. Але я ніколи не міг подумати, що на керівників регіональних ЗМІ чинитиметься такий шалений тиск. Людей просто змушують писати заяви на звільнення».
Ігор Федорович повідав кілька історій часів новітньої демократії. На Житомирщині редактора районки звільнили, образно кажучи, за те, що не проявив революційного запалу. На вакантне місце претендує чоловік, який у буремні дні побував на Майдані… На Харківщині новоспечений чиновник районного штибу до цінних вказівок журналістці з тридцятирічним досвідом додає: «Доки ми платитимемо – писатимеш так, як скажемо».
Що й казати: гасло «МИ прийшли до влади, тому маємо розставити СВОЇХ людей» певною мірою просте і зрозуміле. Пропоную і своє – «Нащо Президентові тії вороги, коли є такі…» Закінчення кожен може підібрати сам на свій розсуд. Слушна думка прозвучала на зібранні: «Нова влада кує кадри для опозиції». І ще: «Не топчіться по «вчорашніх», бо невдовзі вони можуть стати «завтрашніми».
Із цікавого. Подано позов на Національну спілку журналістів. Позивач – голова Харківської облдержадміністрації. Ігор Лубченко запевнив, що з нетерпінням чекає судового процесу.
Співорганізатори круглого столу – представники агенції «Martin Group» – запропонували присутнім ознайомитися з деякими матеріалами і визначити, чи є це темниками. Без цитувань тут ніяк не обійтися.
«Пропонується:
– Поширювати інформацію із акцентом на тому, що уряд сформований В. Ющенком, і є відповідальним у першу чергу перед Президентом.
– У майбутньому в розмовах та коментарях пропонується уникати словосполучення «уряд Тимошенко», а вживати словосполучення «уряд Ющенка».
Коментар щодо слів віце-прем’єр-міністра Миколи Томенка: «Я залишаюсь на своїй позиції: Віктор Ющенко не повинен бути лідером партії, і не має очолювати партійний список окремої партії чи блоку. Якщо ми справді хочемо змін у системі політрежиму, то парламентські вибори мають визначати не ступінь підтримки президента, а бути голосуванням за уряд, який парламент і президент повинні сформувати».
«Позиція М. Томенка є виключно його особистою думкою і можливою піар-провокацією».
Це лише дещиця із запропонованого. Після нетривалих дискусій дійшли згоди, що в «класичному» значенні слова ніякі це не темники. Чому? Бо адресуються ці, з дозволу сказати, циркуляри не засобам масової адміністрації, а обласним партосередкам НСНУ, себто «Народного Союзу «Наша Україна». Отже, то справи суто партійні. Все це так. Але не слід забувати, що значна частина керманичів партійних структур «за сумісництвом» є ще й головами обласних держадміністрацій, а отже цілком реально можуть впливати на редакційну політику регіональних ЗМІ. Та то все домисли.
Мене ж подивував «високий штиль» інструкцій. Таке враження, що хлопці й дівчата зі служби інформаційно-аналітичного забезпечення НСНУ пройшли вишкіл у відомстві пана Васильєва (президентська адміністрація за часів Медведчука, якщо хто забув).
Оце, власне, й усе. Якщо потрібне резюме, читайте заголовок.