Запланований тріумф

Сказати, чому Донецьк так вірив у перемогу «Шахтаря», не можна. Проте масові гуляння в столиці Донбасу відбулися за наперед ухваленим сценарієм. І за участю «зірок» російської естради, котрих так просто на святкування не запросиш. Однак Ринат Ахметов, судячи з усього, великими грішми не ризикував – і тріумф таки став реальністю.

«Шахтар» обіграв одеситів упевнено і беззаперечно, вдруге в історії ставши чемпіоном України. Натомість «Динамо» розжилося срібними медалями втретє за новітній період українського футболу. Триразовим призером став і донецький «Металург». Але в його активі виключно бронзові нагороди. Щоправда, «Дніпро» ще зберігає шанси наздогнати металургівців за кількістю турнірних очок. Однак і в цьому разі відзнаки відправляться на Донбас, оскільки в дніпрян за будь-яких умов буде меншою кількість перемог. Єдина інтрига, що досі жевріє в чотирнадцятому національному, також безпосередньо стосується «Дніпра». Мова про те, хто складе євротовариство «Металургові» в другому за престижністю та рангом континентальному турнірі. Дніпрян задовольнять або перемога в Харкові, або провал «Іллічівця» в Ужгороді: інших претендентів на участь в Кубкові УЄФА вже не існує. «Чорноморець», зазнавши істотних очкових втрат у другій половині другого кола, міцно затис у жмені синицю. А «Волинь», яка впродовж двадцяти шести (!) турів жодного разу не опускалася нижче шостого місця і свого часу була навіть другою, дограє сезон за інерцією і може фінішувати навіть восьмою. До речі, після «Таврії», яка, з появою на капітанському містку київського тренера Федорчука, стала правдивим відкриттям весняного турнірного циклу, а після того, як її викупили «баскетбольні» бізнесмени зі столиці – ще й фаворитом наступного сезону. В усякому разі, нині футболісти марять Кримом не менше, ніж Конче-Заспою чи Донбасом. І про хвіст турнірного каравану. На жаль, «Оболонь» та «Борисфен» на прощання з елітою так і не «грюкнули дверима». Принаймні поки що. Зате з їхніми наступниками перша ліга вже визначилася. Після кількарічної перерви повертається до вищого дивізіону «Сталь» (Алчевськ). І вперше в історії виступатиме серед еліти «Арсенал» (Харків). Цікаво, що наставник останнього – киянин Литовченко – став своєрідним рекордсменом: тільки йому впродовж двох років поталанило вивести до гурту найсильніших команди, що представляють одне місто (торік – «Металіст», нині – «Арсенал»).