Привид НБР бродить Україною
З «новим мисленням» генсека Михайла Горбачова на території колишнього СРСР з’явилися нові біди – досі невідомі види злочинів. Рекет, організована злочинність, корупція просто роз’їдали вчорашню потужну наддержаву. Вище політичне керівництво продемонструвало, м’яко кажучи, повну розгубленість і небажання боротися зі злом. Безперечно, думаючі люди в міліцейських погонах добре розуміли: аби ефективно протистояти новим проявам злочинності, треба негайно створити спеціальні підрозділи.
Відділ нового покоління
Поки в білокам’яній думали-гадали, на Дніпропетровщині 10 грудня 1988 року рішенням колегії УВС області було започатковано відділ по боротьбі з організованою злочинністю. Перший у СРСР реально діючий спецпідрозділ нового, так би мовити, покоління. Либонь, рекетири та їм подібні надто вже дістали мешканців козацького краю. За повідомленнями тодішньої недемократичної преси, у злочинно-організованому русі найактивнішу участь брали доволі відомі й навіть популярні люди. Зрозуміло, з числа спортсменів.
Через вісім днів новостворений колектив почав діяти. У його штаті налічувалося 12 офіцерів – вихідців із підрозділів карного розшуку, управління по виконанню вироків і служби, що боролася з крадіями соціалістичної власності.
– Курс виявився правильним, – пригадує ті дні один з дванадцяти першопрохідників, а нині президент Міжнародної асоціації ветеранів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю «Центр» Олександр Давиденко. – Практично зі старту відділ реально почав впливати на процеси в злочинному середовищі. Успішна реалізація перших резонансних справ одразу ж додала авторитету нашому спецпідрозділу. Як серед оперативних працівників інших служб, так і серед кримінальних осіб. За професіонально виконану роботу нас, з одного боку, поважали, з іншого – боялися.
Цікава деталь. Дніпропетровського відділу не на жарт остерігалися й у стінах тогочасного МВС України. А от москвичі на дії хлопців з берегів Дніпра відгукувалися позитивно. Більше того, наказом міністра МВС СРСР відділ було визнано кращим у країні, його керівника відзначили навіть грошовою премією. Досвід роботи дніпропетровських борців з мафіозними структурами поширювався «от Москвы до самых до окраин».
Одне слово, не все так погано було в нашому вчорашньому житті. Найкращі надбання узяти б до незалежної України. І тоді, напевно, не гинули б журналісти, політики, бізнесмени од рук найманих убивць. Проте, на жаль, сталося не так, як гадалося. Хоча іноді й добро брало верх. Та не надовго.
Крок – уперед, два – назад
1993-й рік ознаменувався прийняттям Верховною Радою Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». Документ народився в запеклій боротьбі між професіоналами і демагогами. На боці перших у сесійній залі опинилося 300 чоловік. Очевидно, у це не повірив тодішній президент України Леонід Кравчук. Бо ж закон завізував лише через півтора місяця.
– До статей документа свої знання доклали й мої колеги, – ділиться секретами дванадцятирічної давності Олександр Григорович. – Не називатиму їхніх прізвищ. Адже невідомо, як саме до цієї новини поставляться їхні нинішні начальники. Скажу інше: закон виявився справді революційним. Документ випередив час. Україна стала єдиною з пострадянських республік, де діяльність спецпідрозділів регламентувалася законом, а не відомчими нормативними актами. На жаль, лише близько десяти місяців. Надалі нардепи вихолостили прогресивний закон. У результаті потужність спецпідрозділів була значно підірвана. Після кроку вперед означився відступ мінімум двома назад. Приміром, керівниками регіональних підрозділів призначалися представники не оперативних служб. До речі, в одному з регіонів у крісло начальника елітного підрозділу намагалися посадити… пожежника. Таких людей, зрозуміло, цікавили високі звання й посадові оклади. Про принциповість і непідкупність тут, певна річ, не згадувалося. А тим часом корупція в країні усе розросталася.
І скасували його, як Запорозьку славну Січ
1995-й рік розпочався кампанією зі створення Національного бюро розслідувань (НБР). Цей орган мав боротися з організованою злочинністю на якісно новому рівні. Звісно, у такої ідеї одразу ж з’явилися опоненти в особах тогочасних перших керівників МВС, СБУ, Генпрокуратури. Амбіційність і корпоративність цих людей не сприяла конструктивній праці з робочою групою з підготовки відповідного законопроекту. Теоретичні диспути й листування лише відтягували дорогоцінний час.
Тим часом робоча група уважно вивчала закордонний досвід боротьби з організованою злочинністю. У світі американізованого українського телебачення одразу ж згадується всюдисуще й непереможне заокеанське FBI.
– Проте в світі існує не лише FBI, – каже Олександр Давиденко. – Є, приміром, британський Скотланд-Ярд, канадська королевська кінна поліція. Дещо кумедно звучить назва останньої. Але, повірте, це доволі серйозний спецпідрозділ.
При підготовці документа, що регламентує створення НБР в Україні, проаналізували роботу багатьох провідних спецслужб, що називається, на місцях. Найприйнятнішою для впровадження в нашій державі вважається модель італійської спецслужби DIA. В Україні маємо три правоохоронні структури – МВС, СБУ, Генпрокуратуру, – що завжди конкурують між собою, аби лише одна не домінувала над іншою. На Апеннінському півострові теж тріо вічних суперників – державна поліція, фінансова гвардія, карабінери. Усі, безперечно, опиралися створенню спецпідрозділу DIA. Але країною прокотилася хвиля резонансних викрадень, убивств. Цього виявилося достатньо, аби тамтешні законодавці протягом двох тижнів виписали й прийняли відповідний закон. Ним, зокрема, зобов’язали кожну правоохоронну структуру в розпорядження директора спецслужби DIA направити по 500 фахівців. Плюс зо дві сотні технічного персоналу. Буквально за чотири роки 1700 борців з мафією взяли під контроль ситуацію в країні.
До речі, це – демократична організація. Директор призначається на два роки по черзі з кожного правоохоронного відомства. Така модель передбачає не суперництво, а співробітництво між основними правоохоронними структурами. Створення ж у прокурорській системі півострова спецпрокуратури «Антимафія» доволі серйозно потіснило позиції відомих усьому світу місцевих мафіозних структур.
Нарешті 24 квітня 1997 року з’явився Указ Президента України «Про Національне бюро розслідувань України». Перед НБР Леонід Кучма поставив важливі завдання: проведення досудового слідства та оперативно-розшукових заходів у особливо складних кримінальних справах, а також – інформаційно-аналітичної роботи з метою виявлення й усунення причин і умов, що сприяють корупції, вчиненню інших небезпечних злочинів. А ще на фахівців НБР покладались обов’язки щодо прогнозування динаміки злочинності в суспільстві. Наміри, як бачимо, в колишнього глави держави були найблагороднішими. На перший погляд. Бо ж за рік під прикриттям так званої адміністративної реформи відбулося скасування НБР. Не без допомоги чиновників з президентської адміністрації. Здається, щось подібне наша Вітчизна вже переживала в 1775-му. Того страшного року Україна втратила величезний острів волі, демократії, свободи, віри в краще майбутнє…
Професіонали вимагають роботи
Сучасна ж Україна вже який рік потерпає від корупції, організованої злочинності. Щоправда, з такими ганебними явищами тут нібито борються. Але ефективність її – нульова: робота в цьому напрямі розпорошена. Як результат, стають публічними заяви з приводу розкриття резонансних злочинів. Не більше. Бо ж судові лави нині в сиротливому очікуванні своїх клієнтів. Та й чи діждуться колись?
Гадаю, це прекрасно розуміє нова влада. У її коридорах знову заговорили про створення Національного бюро розслідувань України.
– Буквально два місяці тому разом з експертами Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова проаналізували документи, що стосуються проблеми створення НБР, – бідкається Олександр Давиденко. – Вони актуальні й сьогодні. Хіба що потребують деяких незначних змін. І спецпідрозділи запрацюють на повну потужність. У державі за порівняно короткий термін можна навести правопорядок. Була б на те воля наших керманичів. А зроблять це, між іншим, і фахівці, котрих поки що не допускають до складу робочої групи. З офіційним листом звернулися до Віктора Ющенка. Президент чомусь мовчить. Либонь, відповідний законопроект знову буде відкладено на невизначений термін, бо ж комусь істина в розслідуваній справі смерті подібна…
Повністю викорінити злочинність навряд чи вдасться. Покидьків вистачає всюди. Навіть – у найдемократичніших Сполучених Штатах. Що вже казати про злиденну Україну. Проте зменшити число злочинів на нашій землі можна. І цього має право вимагати від влади кожен громадянин. Бандитизм викорінюється не лише економічним зростанням, а й паралельним створенням системи, яка б надійно захищала наших співгромадян од злодіїв, убивць. Бодай так, як це задекларовано в документі про створення НБР, підписаному ще Леонідом Даниловичем.