Вуличний музей – альтернатива «консервації»

Група молодих митців «Р.Е.П» (Революційний Експериментальний Простір), експозиція яких, друга за останні півроку, відкрилася в Центрі сучасного мистецтва (ЦСМ) при НаУКМА, ставить за мету – підвищити популярність мистецтва в суспільстві. Для цього і створено «Український ермітаж» – проект, який передусім відбувся в соціальному середовищі Києва – на зупинках, ринках, автотрасах, у підземних переходах тощо.

Основний принцип роботи п’ятнадцяти Р.Е.П.-митців – інтерактивний. Скажімо, якось вони знайшли біля «Українського дому» залишки рекламних транспарантів. За годину влаштували імпровізований перформанс, свідками якого стали випадкові перехожі.

Роботи у ЦСМ, які можна побачити до 19 червня, – лише фотодокументація проекту «Український ермітаж».

Олеся Хоменко експонує великоформатне полотно, сповнене образів українського образотворчого мистецтва (Шевченкова «Катерина», фігура музи з фасаду Київського будинку художника), вписаних у композицію «Народження Венери» Ботічеллі. Полотно виставляється перед величезною чергою людей, які чекають на маршрутне таксі.

Артур Бєлозьоров виставляє зображення жіночих ніг на узбіччі автотраси, що викликає чіткі асоціації з ремеслом повій. Подальші аналогії, що виступають у контексті проекту: музей – публічна територія – бордель.

Живопис Ксенії Гнилицької – старовинний будиночок, що, зірвавшись із місця, відлітає, – сфотографований перед блискучим фасадом київської новобудови. Тут ностальгія за втраченою атмосферою старого міста, а також страх перед постійними змінами життєвого середовища.

Скульптура Володимира Кузнецова – невеличка копія скіфської баби, виліплена з чорного хліба, виставлена на прилавку хлібного магазину.

Таким своєрідним експонуванням робіт митці групи Р.Е.П. створюють вуличний музей, подобу антимузею.  «Ми – перші художники нового суспільства, – стверджує Микита Кадан. – Швидко реагуємо на зміну культурного простору, тому що живемо в ньому. Актуальне, сучасне мистецтво – дзеркало суспільства, і тому важливо його розвивати. Тож ми виступаємо не як противники створення ермітажу, а як критики культурної політики України. Скажімо, Міністерство культури на Венеційську бієнале повезло етнографічний проект, створений якісно та з любов’ю, але він зовсім не відповідає тенденціям сучасного мистецтва».
На їхню думку, ермітаж – це форма музею «законсервованого» мистецтва, яка характерна для доби Просвітництва XVIII століття, але зовсім неадекватна сучасному культурному простору. «Сьогодні ця модель має симулятивний, штучний вигляд, – каже Микита Кадан. – Замість мистецтва «в консервній банці» ми пропонуємо «сире м’ясо реальності».

Цього літа, в рамках фестивалю «Казантип», відбудеться акція «Мавп-арт»: художники у клітці виступлять у ролі екзотичних тварин.