Німеччину видно з Греції

Обігравши чемпіонів Європи, українці наблизилися до світового фіналу впритул

ГРЕЦІЯ – УКРАЇНА – 0:1 (Гусин, 82). Нікополідис, Фіссас, Гумас (Пападопулос, 86), Капсис (Вінтра, 58), Сейтаридис, Басинас, Яннакопулос, Карагунис (Цартас, 35), Загоракис, Харистеас, Вризас, тренер Рехагель – Шовковський, Федоров, Несмачний, Русол, Єзерський, Гусєв, Гусин, Тимощук, Шевченко (Бєлик, 90), Воробей (Ротань, 55), Воронін (Шелаєв, 90), тренер Блохін. Арбітр Теммінк (Нідерланди). Пірей, «Георгіос Караїскакис», 34000 глядачів.

Історичною позавчорашню перемогу над греками називати якось незручно. Можливо, за рік-два так і вважатимуть всі, кому не байдужа доля вітчизняного футболу. Хоча й недарма стверджують, що історія пишеться сьогоденням, однак емоції краще приборкувати. Для своєї ж користі, до речі. Так, українці взяли гору над чинними чемпіонами континенту в гостьовому протистоянні й практично забезпечили собі місце серед учасників мундіаля. Та ще й уперше, що насправді можна вважати неабияким приводом для ейфорії. Щиро порадіймо з того і ми, віддавши належне тренерській мудрості та цілковитій самовіддачі гравців, але на тому й зупинімося. Бо підстав для самозаспокоєння таки немає. Радше, навпаки: зізнаймося, що нам, як і грекам на Євро-2004, вельми таланило в цьому відбірковому циклі. Проте фортуна примхлива, що засвідчила й теперішня доля континентальних чемпіонів: од минулорічної прихильності до греків і сліду не залишилося – згадайте бодай філігранний слалом у виконанні Карагуниса, змарнований ударом над поперечкою з особливо зручної позиції в першому таймі… Наші таки переграли «Короля Отто» тактично: дві третини матчу «жовто-блакитні» терпляче захищалися, витримуючи всі негаразди та незручності гостин у конкурента з його несамовитим «дванадцятим гравцем»; однак щойно відчули, що греки стомилися, – додали в активності на чужій половині і нарешті дотисли по-південному ігрову команду з німецькою дисципліною. На тактику, звичайно, спрацювала й стратегія: битву в Стамбулі, що її пережили греки за чотири дні до матчу з лідером, аж ніяк не порівняти з «приємною забавою на смарагдовій поляні», що відбулася на київському «Олімпійському» того ж дня. Навіть стожильним не витримати без функціональних втрат надмірне фізичне навантаження у вигляді двох безкомпромісних поєдинків упродовж восьми днів, ускладнених авіаперельотами та необхідністю прилаштуватися до різностильових опонентів. А греки, обласкані славою та великими грішми, уже не стожильні. Вони неодмінно мали стомитися!.. На цьому постулаті й розробляли тактику Блохін із асистентами: подвійні «замки» на флангах – оборонців (Єзерського та Несмачного відповідно) доповнювали хавбеки (Гусєв і Воробей), подвійний захисний мур на центральній осі – з двох опорних (Тимощук і Гусин) і двох задніх (ліберо Русол і стопер Федоров). І синхронність у підстраховці. І максимум терпіння в безперервній руйнівній роботі. І готовність за кожної слушної нагоди переходити до наступу, відштовхуючись від оборони, як стріла від тятиви лука… Але! Задум Олега Блохіна був насправді точним і раціональним. Однак з виконанням не склалося: позиційні огріхи в обороні таки спричинили кілька «пожеж» у володіннях Шовковського, і добре, що ми захищалися мужньо та самовіддано, а фортуна та суддя відвернулися від греків; технічна недосконалість і невміння витиснути максимум із слушного моменту для наступу вихолостили наш атакувальний арсенал. Скільки разів ігрова безпорадність Воробея та функціональна кволість Вороніна зводили нанівець колективні зусилля в епізодах, що були і перспективними, і навіть багатообіцяючими… На щастя, локальні невдачі та важка праця не стомили команду морально. І коли наші усвідомили, що настав час для вирішального удару на головному напрямку, десь там, у духовному запасничку, віднайшлися додаткові наснага та сила, що й увінчали ті титанічні зусилля… Проте стрункості та повноти групового маневру, що базується на бездоганній функціональній готовності, ми ще маємо досягти, і це завдання не лише для штабу Блохіна, а й для клубних тренерів, які не зуміли вивести своїх підопічних на оптимальний рівень індивідуальної «фізики» навіть на фінішній прямій... Однак поки що маємо привід для небуденної втіхи: Німеччину-2006, як з’ясувалося, таки чітко видно з Греції-2005.