Погляд на піднебесну із китайської стіни
Китай, в якому нещодавно мені пощастило побувати, – країна унікальна. Історично так склалося, що про Піднебесну – давню назву нинішньої Китайської Народної Республіки, здавна ходили різні міфи та легенди, чи то пак розліталися різні птахи. Іноді це були білосніжні лебеді, але зазвичай – традиційні як для китайського столу, так і для більшості газет «качки».
китайці бідують
Якщо ще двадцять років тому для кожного жителя Пекіна чи Шанхая найзаповітнішою мрією було мати годинник, велосипед та радіоприймач, то нині більшість китайців уже мріють про авто для кожного члена сім’ї, престижну роботу та добрий відпочинок. Хоча, звісно, ще залишилися віддалені райони, де панує безробіття. Однак середньостатистичний пекінець уже отримує 200-300 доларів на місяць, а в Шанхаї та містах Тихоокеанського узбережжя навіть за 600-800 доларів не дуже поспішають працювати.
одна дитина
Один мільярд триста мільйонів душ – саме така кількість населення в Китаї. Тому нині тут діє програма «Одна сім’я – одна дитина». Однак у важкодоступних та неіндустріальних районах Півночі та Заходу і нині є чимало сімей, в яких по п’ятеро дітей. Держава поки що не втручається тільки тому, що треба якомога швидше розвивати ці землі. Однак їхати сюди з центрального та східного Китаю мало охочих. І смертність серед дітей тут висока.
Менше вірять в ідеали партії
Понад вісімдесят відсотків жителів Піднебесної є членами КПК (комуністичної партії), і майже в кожного з них у кишені книжечка тез Мао Цзедуна. Поблизу невеличкого ресторану довелося спостерігати незвичну картину: п’ятеро чоловіків замість того, щоб відпочити після робочого дня, зачитували один одному цілі розділи з червоненької книжечки. А які кілометрові черги щодня вишиковуються поблизу мавзолею головного ідейного натхненника. Москва відпочиває.
Хоча ніде правди діти, – партійний квиток нині вже не визначальний чинник, коли приймають на роботу чи до інституту. Та й чимало китайців просто гендлюють нині на вулицях тими книжечками та медалями.
доларів тут не люблять
Гроші не пахнуть. І в Китаї, незважаючи на колір прапорів та ідеологію, їх навчилися заробляти. На теренах держави функціонує понад тридцять державних економічних районів, ще стільки ж приватних. Приймаючи інвестора, китайці не заглядають до його паспорта. Вони створюють найкращі умови для роботи та оподаткування.
Де, скажімо, нині в ринковій Україні, не те що на одному поверсі, а в одному приміщенні, можна було б оформити усі потрібні папери і відразу ж будувати своє підприємство? А от у Китаї це реально. Недаремно понад два десятки найбільших світових гігантів, таких як «Nokia» та «Honda», розмістили тут свої найбільші потужності.
села вимирають
Не знаю, чи навмисне організатори обрали для нас такий маршрут, але поїздка на відстань триста кілометрів мене переконала – такого ставлення до селянина, як у Китаї, мабуть, немає більше ніде у світі. Зруйнувавши кільканадцять років тому старі, непридатні для нормального житла будівлі, держава швидкими темпами, здебільшого за кошти іноземних інвесторів, розпочала будівництво нових помешкань для селян. Уявіть собі селище з кількома десятками тисяч фіолетових та зелененьких двоповерхових будиночків. Отримати таке житло може будь-який китаєць, причому безплатно. Щоправда, кожного місяця він сплачуватиме певну суму, яка не перевищуватиме 10 відсотків його заробітної платні.
Проблему безробіття у таких селах було вирішено всуціль по-китайськи – крім кількох десятків високотехнологічних підприємств, які через високе оподаткування не могли розвернутися в мегаполісах, але отримали тут низьке оподаткування, – було створено міні-сільськогосподарські та риборозплідні ферми. Тож, інженери сусідять із рибалками.
китайське – значить неякісне
Якщо посеред вулиці вас випадково зупинили й запропонували придбати годинник «Ролекс» за 15 доларів, не лякайтеся і не поспішайте викликати поліцію, – годинник цей не крадений, а вироблений на місцевому підприємстві. Хоча й не за технологією відомої фірми, однак зі збереженням усіх стандартів цього виробництва. Тому навіть найвідоміші китайські бізнесмени та актори саме їм надають перевагу, оскільки без ремонту вони слугують не один десяток літ. До речі, ті ж п’ятнадцять доларів досить легко можуть перетворитися і на п’ять: якщо з китайцем не торгуватися, він подумає, що ви його просто не поважаєте. Іноді ціни на товар навіть у найбільшому супермаркеті можуть знизитися в десятки разів.
До речі, для того, щоб відрізнити якісний товар від неякісного, варто лишень поглянути на його зворотний бік. Якщо на ньому є зображення Великої китайської стіни, значить хвилюватися не варто – товар слугуватиме вам майже стільки часу, скільки слугує нам і сама стіна, – переконували мене китайці.
стережись автомобіля!
Якщо в колишньому Союзі найпопулярнішою вивіскою на кожній другій будівлі був цей вислів із відомого кінофільму, то для іноземців, які приїхали до Піднебесної, він може стосуватися лише велосипеда. Річ у тім, що ширина автомобільної дороги тут така ж, як у цілому світі, а от пішохідна завжди розділяється на дві частини – велосипедну і власне для пішоходів. Тому доводиться постійно йти, озираючись назад. І навіть у такому авто-велохаосі за час мого перебування жодного разу не довелося спостерігати аварії.
Вони поважають лише свою історію
Найпопулярнішою стрічкою китайського кінопрокату останні два місяці є рімейк славнозвісного радянського фільму «А зорі тут тихі». Місцеві режисери не лише зберегли сюжет, а й запросили для зйомок відомих російських молодих акторів. «Підсолодивши» фільм «голівудськими» спецефектами, його творці сподіваються вже цього року завоювати американський кіноолімп.
другі відкривачі вина
Раніше вважали, що першовідкривачами «звеселяючих» напоїв – вина і пива – були давні мешканці Близького Сходу. Однак нещодавно вчені Пенсильванського університету довели, що китайці пристрастилися до алкоголю значно раніше. Дослідники зібрали черепки шістнадцяти глиняних посудин на місці стародавнього села Цзіаху в провінції Хенань. Вік посудин – приблизно 7 – 9 тисяч років. На черепках археологи знайшли залишки напою, який перетворився на смолу. Його хімічний аналіз засвідчив, що в сиву давнину в цих посудинах китайці зберігали щось схоже на сучасне рисове вино, яке методом примітивного бродіння виготовляють із рису, меду та винограду.
Насправді китайське вино нічим особливим не вирізняється. А от до місцевої 56-градусної горілки чи пива на рисовій основі мало хто залишається байдужим.
Недоїдають, а тому…
Що китайцеві добре – українцеві не те щоб смерть, але не зовсім приємно для шлунка. Такі були мої перші враження після кількох обідів у місцевих ресторанах. Розмаїття страв та спецій до них роблять китайську кухню найпопулярнішою у світі, однак звикати до неї треба не один день.
Хоч би що говорили, нібито китайці недоїдають, не вірте! Найголовніше правило для кожного жителя Піднебесної: не поїв – не працюватиму. Тому часто-густо доводилося спостерігати, як наші перекладачі та гіди, не пообідавши кількома стравами, найпопулярнішою з яких є «качка» по-пекінськи, повністю втрачали бажання працювати.
А щодо вживання різних хробаків з черепахами чи м’яса коней, то це більше національна традиція, а не безвихідь через голод. Собак же в Китаї таки точно не їдять, адже це страва корейців, переконували мене місцеві жителі.