Восьмим стане Первоміст

З давніх-давен професія мостобудівника вважалася майже священною. А в гербовниках середньовічної знаті нерідко значилося: «захисник віри і будівельник або охоронець такого-то моста чи каналу...»

Багато легенд і бувальщин пов’язано з мостобудівництвом. Цікавою, приміром, є історія про те, як пізньої осені 1943 року українські будівельники під орудою Ісака Баренбойта за тринадцять днів звели над Дніпром дерев’яний залізничний міст. На думку американців, будівництво залізничного моста на передовій  –  річ нечувана. Тим паче такими темпами… У самій Америці примудрялися проганяти рекордні 56 метрів на добу, а наші мостовики обійшли їх на 25 метрів...

У книгу рекордів Гіннесса цей подвиг не вписано. Та саме з нього починається офіційна історія нашого вітчизняного мостобудівництва. 1945 року на базі Першого загону мостобудівників було створено трест «Мостобуд № 1», якому судилося тільки в Києві звести сто тридцять мостів, зокрема всі сім дніпровських – Патона, Парковий, Гаванський, Дарницький, Московський, Південний, Міст Метро. Нове тисячоліття висуває свої вимоги, перед столичними мостобудівниками постають нові завдання. Одне з них – подарувати Києву Первоміст. Адже найбільша столична новобудова – зведення Подільського мостового переходу  через Дніпро – проходить у районі літописного давньоруського первомосту. Довжина його основного прольоту становитиме 344 метри.