Без блиску, але й без надзусиль обіграли аутсайдера хлопці Блохіна

УКРАЇНА – КАЗАХСТАН – 2:0 (Шевченко, 17, Авдєєв, 84, в свої ворота). Шовковський, Єзерський (Федоров, 87), Русол, Несмачний, Тимощук, Ротань, Гусєв, Воронін (Бєлик, 69), Шевченко, Воробей, Радченко (Гусин, 46), тренер Блохін – Новиков, Ляпкін, Фамільцев (Травин, 78), Авдєєв, Дубинський, Смаков (Низовцев, 55), Карпович, Родіонов (Чичулін, 30), Байжанов, Балтієв, Крохмаль, тренер Тимофеєв. Арбітр Лехнер (Австрія). Київ, НСК «Олімпійський», 45000 глядачів.

Сталося так, як і передбачалося: гості захищалися ледь не повним складом, утворивши щільний заслін із восьми польових гравців безпосередньо на підступах до свого штрафного майданчика, а господарі наступали занадто академічно, без особливої вигадки і без конче потрібних у таких випадках ігрових прискорень. Зрештою, клас узяв гору, проте розчарованих після фінального свистка не було: казахстанців, схоже, цілком задовольнив пристойний результат, а наші доплюсували до турнірного реєстру ще три очки, що за будь-яких обставин загального настрою не псує. Беззаперечним успіхом варто вважати й те, що суддя жодного разу не вдався до дисциплінарних покарань, а отже, вельми важливий матч у Греції «жовто-блакитні» зіграють в оптимальному складі, не маючи кадрових втрат через перебір штрафних карток. Однак питання, як-то кажуть, залишилися. Зокрема, про гру «першим номером». Якщо навіть у зустрічі з аутсайдером українці невпевнено почуваються в позиційних атаках, то на що команді розраховувати в світовому фіналі, куди вона прагне потрапити з першого групового місця і де нижчих од неї за класом опонентів узагалі не може бути?.. Проти підопічних Тимофеєва наші зіграли звичним складом і звичним груповим маневром, так і не скориставшись, либонь, найслушнішою нагодою спробувати інші можливі варіанти в умовах турнірних змагань. Блохін так і не перевірив ні запасного воротаря Кернозенка, ні «росіянина» Білецького, який жодного разу не брав участі в ігрових акціях української «націоналки», ні Косиріна в дуеті з Шевченком. Не вдалися тренери й до тактичних експериментів. Приміром, до гри з лінійними. Хоча потенціал Гусєва та Несмачного начебто дає змогу задіяти й такий, по-сучасному ефективний прийом, яким залюбки користуються й провідні національні та клубні колективи, змушені боротися з обороною, що діє не стільки умінням, скільки числом. Можна, звісно, пристати й на думку Блохіна: мовляв, експериментувати безпосередньо на марші, що називається, собі дорожче. Проте й експерименти бувають різними. Подібні тим, що їх запроваджував кожного нового матчу Буряк, нам і справді не потрібні. Та чи багато важить ігрова стабільність, що базується лише на одній тактичній схемі? І коли, як не в змаганні з непретензійним аутсайдером, опробують оновлений груповий маневр?.. Як на нас, тактика з висунутим на вістря Шевченком, якого «підпирали» Воронін і Воробей в амплуа інсайдів та Гусєв і Ротань, номінально розташовані на флангах напівоборони, особливо ефективною не стала. Бодай тому, що бажаних у таких випадках адресних подач і прострілів у штрафний майданчик гостей майже не було. Пригадайте: перший гол відбувся після «стандарту», другий – став результатом щасливого збігу обставин. А більше й згадати щось істотне після флангових акцій не можна… Втім, переможців не судять. Наші виграли без блиску, проте й без надзусиль. І не додали собі зайвих клопотів перед особливо важливим турнірним випробуванням, що має відбутися в Афінах уже завтра.