І коровай, що не в усякі двері пролізе
«Шановна редакціє! Я живу на Виноградарі, щодня в кіоску купую хліб виробництва саме десятого хлібозаводу. Ніколи не було такого, щоб моя сім’я за вечерею була незадоволеною «Українським» чи батоном. Смачні в них і кондитерські вироби. Хотілося б докладніше дізнатися у «Вечірньому Києві» про те, як працює це підприємство, хто ті люди, яким удається такий смачний хліб. З повагою Ніна Лозниця». Такого листа ми отримали недавно. Часто добрим словом згадують продукцію хлібокомбінату №10 і кияни, які телефонують на наш «Гарячий телефон», тож виконуємо побажання читачів.
Продукція київського хлібокомбінату №10, цілком зрозуміло, завжди мала попит і, мабуть, банкрутство йому ніколи не загрожуватиме. І не тому, що, за підрахунками фахівців, третина киян щодня купує хліб саме цього підприємства, а через інше – у його асортименті понад 80 видів виробів. Здавалося б – що ще можна запропонувати в галузі, яка вдосконалювалася протягом століть? На це запитання відповідає директор підприємства Володимир Череда.
– Уявіть собі, що цього року наш асортимент значно розширився, – зауважив пан Володимир. – Передусім це стосується кондитерських виробів: кекс «Маффін» із шоколадною начинкою, кекс «Ароматний» з корицею, печиво «Крученики з джемом», печиво «Так!», пироги «Улюблені» з конфітюром та з маковою начинкою, витушки здобні з ананасом, маком, вишнею, повидлом та корицею, пиріжки «Малятко» з повидлом і корицею, з маком, із сиром, печиво «Ягідний аромат», коровай «Ніжність»...
Згодьтеся, від такої розповіді в кабінеті директора та від продемонстрованих буклетів зі знімками не лише смачної, а й красивої продукції, навряд чи в кого не виникне бажання все це скуштувати. То що вже казати про відвідини цехів. Запах свіжовипеченого хліба лоскоче носа й стимулює апетит. Утім, судячи з усього, тут персонал добре тренований: жінки, які хліб печуть, стрункі й тендітні.
– Торік уперше в Україні і, мабуть, у світі, ми розробили й почали випікати принципово новий вид хліба, – почала розповідати одна з них – начальник виробництва хлібокомбінату Наталя Бабич. – У ньому повністю відсутнє борошно. Випікають хліб безпосередньо із зерна, доведеного до стану пророщення. Має він назву «Зерновий», і створено його з метою максимального використання всіх корисних речовин пшениці. Крім того, наша технологічна лабораторія розробила нові види хліба: італійський «Чіабатта», кілька «Супертостів» – із курагою, з висівками, «Столичний», «Злаковий», «Родзинково-горіховий».
Незважаючи на всі ці новинки, гордістю підприємства залишається традиційний коровай. Розміри його змінюються залежно від бажання замовника. Хлібокомбінат №10 рекордсмен – найбільший коровай в Україні випекли саме тут. Уперше – у квітні 2001 року: чотириярусний велетень важив 160 кілограмів. До речі, коли ми відвідували підприємство, пекарі якраз готували ще одного рекордсмена: коровай вагою 187 кілограмів мав бути готовий до Дня Києва. Уявіть, як упоратися з такою великою масою!
– Коровай випікаємо сегментами, – пояснює Наталя Бабич. – Хоча технологічна можливість приготувати його цілим є, але тоді ми не можемо гарантувати якість. Не впевнені, що тісто достатньо пропечеться. До того ж, можуть виникнути проблеми з транспортуванням: не в усякі двері такий велетень можна пронести. До речі, випікатимуть його лише дві жінки, майстрині найвищого класу.
…Підходимо до печі, де «гріються» оті сегменти короваю. Поки піч робить своє діло, коровайниці ліплять для велетня прикраси – квіти, листя та колоски з тіста. Справа ця справді копітка – із тістових кружалець уручну (машини такої ще не вигадали), потрібно зліпити близько 150 квіточок. Вправність треба мати неабияку. Спостерігаючи за тим, як легко з цим завданням упоруються жіночі руки, нам здалося, що й самі зможемо. Утім, спробувати не наважилися…
Після екскурсії цехами підприємства ми знову – у кабінеті директора.
– Останнім часом чимало коштів спрямовуємо на модернiзацiю виробництва i впровадження енергозберiгаючих технологiй, – веде далі Володимир Череда. – На всiх технологiчних лiнiях маємо новiтню систему облiку готової продукцiї, що дає змогу мати оперативну iнформацiю як про витрату сировини, так i про кiлькiсть того, що виготовляємо. Впроваджено новiтнi системи облiку пари i гарячої води для опалення. На семи лiнiях встановили парогенератори, що використовують тепло полум’я пальникiв. Це дуже важливо для зменшення енергоємкості виробництва. Усе це дало змогу одержати чималу економiю енергоресурсiв. До того ж значно поліпшилась якість і зменшилася собівартість продукції.
Вирішили ми поцікавитися думкою про десятий хлібокомбінат і в його вищого керівництва – генерального директора АТ «Київхліб» Петра Пархоменка.
– Хлібокомбінат №10 – найновіше підприємство в нашій структурі, – сказав пан Петро. – До речі, цей завод має брата-близнюка в Москві. І хоча проект підприємства розробляли українські фахівці. російський завод побудували раніше – було краще фінансування. Десятий же запрацював десять років тому. Його продукція реалізується не тільки в Києві, а й в усіх районах Київщини. Нещодавно до структури десятого передано Броварський хлібозавод, що нині має статус цеху №2 хлібозаводу №10.
– А скільки загалом підприємств у об’єднання АТ «Київхліб»? – поцікавилися ми.
– 14 підприємств у Києві та Київській області, – відповів пан Петро. – Також маємо ремонтно-монтажний комбінат, контору матеріально-технічного постачання «Київхлібпостач», інформаційно-обчислювальний та навчальний центри. Незважаючи на труднощі приватизації, нам удалося зберегти весь майновий комплекс цілісним, а за час роботи збільшити потужність підприємств і поліпшити якість продукції за рахунок модернізації. Реалізовуємо хлібобулочні вироби і в сусідніх областях, зокрема в Чернігівській та Полтавській, і навіть експортуємо за кордон – до Німеччини, Ізраїлю та країн Прибалтики. Дочірні підприємства АТ «Київхліб» уклали близько 8 тисяч вигідних угод.
– А які основні партнери «Київхліба» в Києві?
– Серед них – 11 універсамів столиці, усі найвідоміші мережі супермаркетів, військові частини, лікарні та дошкільні заклади.
Ми почали нашу розповідь про неослабний попит на продукцію цього комбінату. А як же здійснюється контроль за її якістю? Від Володимира Череди і Петра Пархоменка дізналися, що сировина, яка надходить на підприємство, підлягає вхідному контролю за всіма показниками, що за дотриманням параметрів технологічного процесу слідкують інженери-технологи. Коли щодо якості сировини виникають найменші сумніви, то вона ніколи не потрапить на підприємство. І навіть коли вже з’ясовано, що все гаразд, після того якість хліба перевіряють кілька разів на день. Від початку виготовлення продукції до її надходження в торговельну мережу встановлено суворий лабораторний контроль. І ще одне: великий попит на хліб, випечений на десятому та інших хлібокомбінатах Києва, зумовлено тим, що тут використовують традиційні українські технології – без поліпшувачів та добавок хімічного походження.