«Кукурудзяний торт» зблизька
Певно ж, екзотика для киян – колектив «Ла Зурда», Іспанія-Чилі, Барселона. В калейдоскопі Міжнародного театрального фестивалю «Київ Травневий» «Кукурудзяний торт» чилійського смаку, але із Барселони – це яскрава миттєвість.
Мені запало в душу чилійське прислів’я: «Секрет справжнього кукурудзяного пирога криється в правильному приготуванні «зажарки». А й справді…
Уже за лаштунками після вистави, в колі митців чилійського походження, які тепер мешкають у Барселоні, мені розкрилися деякі подробиці рецепту «Кукурудзяного торта». Але не подумайте, що я лише нестримна ласунка. Знаю: життя підносить, бува, й гіркуваті пироги. Але ж секрет усе-таки – у «зажарці»…
Так ось, актор Карлос Конча та драматург і режисер Даніель Нараньо розповіли, як зустрілися в Іспанії, в Барселоні – на еміграції. Були знайомі й раніше, навчалися в Чилі в Академії театрального мистецтва Фернандо Гонсаліса. Карлос закінчив акторський факультет, а Даніель – драматургічного мистецтва. Потому Даніель почав займатися рекламою на телебаченні, а Карлос упродовж десяти років знімався у телесеріалах, а вигравши гранд, навчався акторського фаху в Римі. Опинившись у Європі, до Чилі вже не повернувся. Акторські дороги привели його до Іспанії. Та Карлос не знав, що буде стільки поневірянь на його шляху. Потрапивши в «пастку» долі, зазнає відчаю і розчарувань, але не звертає зі своєї дороги. Через рік, 2001-го, в Барселоні опиняється і Даніель.
Душевна сповідь Карлоса про стан людини, яка потрапляє в іншу країну, «коли з тобою залишається тільки «минуле, коли зберігаєш тільки спогади, а попереду… невпевненість і нові потрясіння», і стала поштовхом для Даніеля-драматурга. Так з’явилася п’єса – у театральному представленні як нео-кабаре «Кукурудзяний торт», що показали киянам на сцені МТМ «Сузір’я».
Актор Карлос Конча подає нам два жіночі і один чоловічий персонажі. Морган Падилья – телеведуча, яскрава прихильниця національних особливостей своєї країни. Норма Суперстар – колишня зірка німого кіно. І – Актор-шизофренік, що все ж утвердився на сцені. Телеведуча любить свою країну Чилі, розповідає про героїзм нації. А колишня зірка німого кіно – це актриса минулого. Хоча вона грає в театрі, на радіо, але промені її слави вже згасли. Та вона прагне на сучасний телеекран: «Ви не вірите, не пам’ятаєте мене, але я справді була зіркою… Я змушу екран здригнутися. Режисери покажуть моє обличчя крупним планом!..» Актор-шизофренік має розлад мови, переплутує слова, події. Як же виходити на сцену? Але він став відомим артистом, утвердився у водевілях. І все – завдяки слухачам, із якими він тепер і ділиться історією свого життя: «Завдяки тій хворобі я відкрив найважливішу правду життя: як залишатися живим».
…Чуємо голос чилійської поетеси Габріели Містраль. (Її доля суголосна творцям вистави: як і вони, поетеса стає емігранткою, але значно раніше – 1945-го року. В Іспанії все ж визнали її, Габріела Містраль одержує Нобелівську премію).
Голос-алегорія – в калейдоскопі й життя (вже не колишньої!) зірки Норми Суперстар, що озивається з країни, яка не існує – Країни Мрій. У пошуках ідеалу все здолала, «любов і ненависть були моїми супутниками».
Але вона знову має своє обличчя. Та Країна – не чергова утопія, вона існує в кожному з нас. Норма хотіла стати зіркою, хоча цього не бажав її батько. Але тепер він першим би аплодував доньці!
Карлос Конча виконує національний танець чилійців – куека. Його джерела з давнини, від півнячих ритуальних боїв. Чуємо голос Карлоса: «Я хочу щоб ви знали: я прийшов сюди, як і будь-який інший, не маючи за душею ні копійки…»
Насамкінець додамо: прем’єра «Кукурудзяного торта» 2001 року мала успіх у Барселоні. Після того були гастролі в різних містах Іспанії. А згодом на фестивалі в Сантьяго, як розповіли мої співрозмовники (поміж них – і арт-директор Хорхе Рамирес), був особливий екстаз глядачів-земляків. Цю виставу визнали найкращою національною прем’єрою, а Карлос Конча отримав звання найкращого актора.
Мої співрозмовники кажуть, що їх дуже зацікавив «Київ Травневий», і вони з радістю знову б відвідали українську столицю.