Херсонські помідори як мед
І не лише за смаком, й за ціною (півлітрова банка меду – 10-12 грн.) Наразі один кілограм цього овоча вартує – 10 гривень, певна річ, на кожному ринку правлять свою ціну. Здебільшого за прилавком стоять не товаровиробники, а перекупники. Перших можна частіше побачити на оптовому овочевому ринку «Фермер», що на Троєщині, де я нещодавно й побувала. Різниця в цінах відчутна – 1,5–2 гривні щонайменше. Приміром, капусту з Херсонщини тут продавали по 2,30 грн. за 1 кг, тоді як на «Лук’янівському» на день раніше я купувала таку ж за 4 грн.
– І вам вигідно везти усе це до столиці через всю Україну? – цікавлюся в молодиці, яка зважила мені по кілограму огірків, помідорів, кабачків.
– Якщо відверто, то не дуже, – відповідає продавець, не відриваючись від роботи. – Бо і в нас удома, у Новій маячці, на овочі майже така ціна. Ще кілька днів тому тут можна було щось вторгувати, а на вихідні ціни знизилися – більше привозу. Та не вертатися ж додому, тому вимушені дешевше збувати товар, щоб не зіпсувався.
До нашої розмови приєднався її чоловік, Валерій Вікторович. Уже кілька років поспіль фермер спеціалізується на вирощуванні овочів. Городина – справа вельми копітка, на великий зиск не можна розраховувати, інколи й збиткова. Але іншої роботи в регіоні чоловік для себе не бачить.
– Оптовики часто беруть ваш товар? – запитую.
– Як коли. Спершу на капусту був попит, нині – на огірки, помідори, кабачки. Звісно, продаємо їм дешевше.
– Не цікавилися, почім овочі на інших столичних ринах?
– Чому ж, цікавився. Але мене туди не пустять, місця не знайдеться, – сміється.
Донедавна Валерій Вікторович займався і вирощуванням худоби та продажем м’яса. Дохідна справа це, хоча й дуже багато праці треба докласти, щоб мати із поросяти свиню, а із телятка – корову. «Захмарні ціни на м’ясо та сало на столичних ринках – це забаганки перекупників, які гарно орієнтуються в ринковій економіці, – вважає мій співрозмовник. – Побачили нішу з продажу м’яса – миттю її зайняли. І не мають наміру знижувати ціни, адже ринок не достатньо насичений цією продукцією. Що правлять, за те й купують».
Обіцяного імпортованого дешевого м’яса, про яке упродовж всієї весни так гарно говорили в уряді, на різних нарадах, прес-конференціях, кияни так і не побачили. Якщо воно деінде і з’являлося, то миттю розпродувалося.
Минулої неділі я купувала сало по 25 гривень за кілограм, м’ясо коштує 30 і більше. Запитала у продавця, коли ж її товар подешевшає, і почула у відповідь:
– Коли ринок буде насичений вітчизняним товаром. А це трапиться тоді, коли наша земля заколоситься врожаями, а не бур’янами. У моєму селі і досі поля незасіяні, а про колгоспну свиноферму годі й казати… Не думайте, що ми вельми розкошуємо.
І почала лічити, скільки що коштує для її сімейного підприємництва: подорожчав бензин, а відповідно дорожчають і зерно, картопля, без чого гарного кабанця не вигодуєш. Усе це так, але чому ж у Новій маячці, на Херсонщині, кілограм сала вартує 10-12 гривень, а м’яса – не більш як 20 гривень? Там що, дешевше пальне чи, може, комбікорми копійчані для фермерських господарств? А закупівельна ціна, до речі, однакова: 6-10 грн. за 1 кг телятини і 10-13 грн. – свинини. Виходить, що поблизу столиці спритніші бізнесмени (скоріше, спекулянти), вправніше «накручують» ціни. Купівельна спроможність киян все-таки більша, ніж жителів віддаленого райцентру. Отож, що правлять за товар, за те й купуємо, щось же їсти треба.