Незаплановане пограбування

– Коли троє п’яних молодиків увірвалися до нашої квартири, перше, що спало на думку, – почалася війна, – розповідає мешканець Дарницького району Віталій М. – У ту мить ми заціпеніли від шоку, думки плуталися і єдине, що непокоїло тоді мене, – аби з дружиною ці потвори нічого не зробили, тому й узявся за зброю…

Одного разу троє заробітчан, що приїхали до Києва на пошуки кращої долі, зібралися на квартирі за пляшкою оковитої. Свято затягнулося аж до вечора, а коли спиртне закінчилося, чоловіки вже ледь трималися на ногах. Однак усім трьом випитого здалося замало, а грошей на продовження «свята» ні в кого не було. Почали тоді пригадувати, хто міг би їх «виручити» на кілька пляшок біленької.

«Ходімо до Оксани й трохи потрусимо її», – запропонував один із компанії. Усі інші в один голос підтримали його пропозицію, бо цю жінку знали всі троє. Не раз кожен із них побував у неї в гостях.

Нашвидкуруч зібравшись, заробітчани попрямували до жертви. Коли ж дісталися, як їм здавалося, до Оксаниної квартири, стали гамселити в двері й вимагати, щоб жінка відчинила. У відповідь почули від переляканих господарів, що Оксана не мешкає в цій квартирі. Однак не повірили й вирішили, що та просто переховується від них. Бажання випити ще більше посилювало їхню агресію. З брутальними погрозами вони вибили двері й увірвалися до приміщення…

– Я з дружиною в першу хвилину навіть не міг второпати, що нам вибили двері, – продовжує свою розповідь Віталій Васильович, – У квартиру вдерлося троє чоловіків, усі п’яні, один із таким довгим розпатланим волоссям, як у байкера. Почали, мов ошпарені, бігати по квартирі й вимагати Оксану. Я їм намагався пояснити, що такої немає, однак на мене ніхто не зважав, ніби не помічали взагалі моєї присутності.

Коли господар нарешті збагнув, що непроханими гостями керує горілка, а їхні дії абсолютно не контрольовані, узявся за зброю й почав стріляти, однак у жодного не влучив. Скоріш за все він просто намагався їх злякати. Дружина, схопивши газовий балончик, намагалася вколошкати хоча б одного із нападників. Одному таки потрапила в очі. Однак п’яниці, здавалося, нічого не боялися. А, можливо, настільки були п’яними, що взагалі нічого не усвідомлювали.
Перелякані до смерті люди, зрозумівши, що своїми діями не зможуть дати відсіч непроханим гостям, викликали міліцію. А шукачі пригод, пересвідчившись, що Оксани таки немає, нічого не пояснюючи, враз пішли геть. Але з порожніми руками вирішили не йти, тому в коридорі один із них намагався хоч би щось прихопити з собою. Нічого путящого не виявивши, він не погребував і дріб’язком. Однією рукою згріб увесь одяг, що висів на вішалці й накивав п’ятами услід за товаришами.

– Незабаром усіх трьох злодіїв було затримано, – каже старший помічник прокурора Дарницького району Ольга Болдурат. – Як з’ясувалося під час слідства, усі вони приїхали до Києва з різних регіонів України: один із Запорізької області, другий – з Житомирщини, а третій – з Новограда-Волинського. До речі, останній із 2003 року перебував у розшуку за скоєння низки злочинів. Усі троє в один голос твердять, що під час пограбування не усвідомлювали того, що робили.

Перебували, мовляв, під дією оковитої. Однак їм інкримінується не лише грабіж, а й порушення недоторканості житла. Незабаром на них чекає суд.