На турнірних полюсах ясність близька до абсолютної

За два тури до фінішу ситуація в турнірних перегонах прояснилася майже повністю. В аутсайдерській групі всі питання з порядку денного зняті. Не викликає сумніву й дует команд, що дістануть перепустки до Кубка УЄФА. І тільки в протистоянні «Динамо» та «Шахтаря» інтрига зберігається повною мірою.

На жаль, вищоліговий гурт залишать одразу два представники столичного регіону. Заводська команда, так і не знайшовши сил і можливостей для другоколового ривка, не зуміла надолужити згаяного восени. Хоча й справила доволі непогане враження на фахівців очевидним прагненням діяти в сучасному тактичному стилі. Молодий тренер Олександр Рябоконь, навіть за скрутного турнірного становища, не вдався до примітивного способу вибивання турнірних очок будь-якою ціною, а спробував оновити груповий маневр, застосувавши зонний варіант оборони і націливши підопічних на блискавичний перехід од однієї ігрової фази до іншої і навпаки. Рябоконеві та його команді не вистачило хіба що часу, щоб ефективно завершити розпочату з ентузіазмом і конче потрібну справу. Хочеться вірити, що господарі клубу правильно оцінять рівень фахової діяльності молодого тренера, що сприятиме становленню по-справжньому сучасного і самобутнього оболонського колективу. Дещо іншими виявилися проблеми пристоличного «Борисфена». Команда Київщини мало кому поступалася за рівнем гри і восени, і після зимового антракту. Проте в першому колі їй фатально не таланило (в п’яти чи шести випадках бориспільці втратили очки буквально під завісу матчу), а в другому – не стачило сил, і не тільки фізичних, для розвитку беззаперечного весняного успіху. Це й не дивно, якщо взяти до уваги труднощі з фінансуванням і кадрами, що дошкуляли Степанові Матвіїву впродовж другоколового циклу… А от боротьба за «бронзу» та місце в зоні УЄФА цього сезону виявилася і гострішою, і масовішою, ніж будь-коли. Тільки за два тури до фінішу підтвердився прогноз «Вечірки»: нових назв у реєстрі медалістів таки не буде. Третім, як з’ясувалося, стане донецький «Металург», а четвертим (і також учасником єврокубкового походу) – «Дніпро». Змінити цей розклад може щось неймовірне, але дива на кшталт ужгородського, схоже, вже вичерпалися. Водночас осмілимося застерегти від поспішних висновків усіх, хто вдався до ейфорії з огляду на збільшення групи претендентів на відзнаки чемпіонату, вбачаючи в цьому виключно позитив. Адже майбутній бронзовий призер у весняному реєстрі посідає тільки тринадцяте місце з більш ніж скромними тринадцятьма пунктами. Коментарі, як-то кажуть, зайві. Зайві вони й щодо чемпіонської гонки. Звісно, з іншої причини. Бо якщо гірники не виграють в Одесі передостанній матч календарного сезону, то ми станемо свідками омріяного, хоча й не класичного, «золотого» протистояння грандів безпосередньо на фініші турнірного марафону. А це таки щось!