Одноманітний «Шахтар» перебігав «Динамо»
Але забити не зміг!
«ДИНАМО» (Київ) – «ШАХТАР» (Донецьк) – 1:0 (Ринкон, 11, пн). Вилучення: Марика (18). Нереалізований пенальті: Левандовський (25, воротар). Шовковський, Гавранчич (Федоров, 46), Родольфо, Родриго, Несмачний, Юссуф, Гусєв, Ринкон, Чернат (Леко, 54), Шацьких (Белькевич, 71), Верпаковськис, тренер Сабо – Лаштувка, Срна (Стойкан, 82), Левандовський, Баркауан, Рац, Тимощук, Матузалем, Дуляй (Воробей, 80), Вукич (Жадсон, 59), Марика, Брандау, тренер Луческу. Арбітр Хауге (Норвегія). Київ, НСК «Олімпійський», 68000 глядачів.
Активний пресинг за тридцятиградусної спеки вже в дебюті – схоже, Луческу націлив підопічних на «швидкий» гол. І можливості для цього в гірників таки були: Родриго, як і в більшості попередніх ігор за «Динамо», повноправним господарем правого флангу не став, і саме звідти, через зону так званого лівого інсайда, виходили на забійну позицію Марика та Вукич. Але «Шахтар» свої шанси змарнував і, навпаки, пропустив результативний контрвипад «блакитно-білих». Чернат, якому партнери блискавично доставили м’яча від володінь Шовковського, бездоганною передачею вивів на ворота Лаштувки Верпаковськиса. Тимощук спробував урятувати команду від неприємностей, але донецький капітан у відборі м’яча діє зазвичай на межі фолу, нерідко й переступаючи її. Після пропущеного голу, а потім і вилучення Марики з’ясувалося, що перебудуватися тактично по ходу матчу гірникам аж надто складно. Ні, вони продовжували комбінувати в середній ланці, намагаючись досягти чисельної переваги в безпосередній близькості від динамівських воріт. І хоча натиск був потужним, особливої загрози в карній зоні киян не виникало. Жадсон із штрафного поцілив у поперечину, Брандау з кількох метрів покотив м’яча повз «рамку»… Більшого, за великим рахунком, і пригадати важко. Чому так сталося? Тому, що ігрова постава нинішнього «Шахтаря» насправді передбачувана. Звісно, Луческу міг відкоригувати груповий маневр оригінальними замінами. Проте ні: тренер просто замінював одного, відчутно стомленого гравця, на другого – з такими ж ігровими функціями: приміром, правого лінійного Срну заступив Стойкан, а не Бєлик або Елано, скажімо, котрі могли б урізноманітнити атакувальні акції. Сабо, як на нас, румуна переграв: по-перше, він передбачив його план на матч, і налаштував динамівців на рішучу протидію, застосувавши блискавичний перехід од оборони до наступу, а по-друге, в діях киян не було монотонності, чим особливо грішили суперники. Однак напруження не спало до фінального свистка, хоча в середині другого тайму Шацьких, Верпаковськис і товариство могли не раз і не двічі поставити жирний знак оклику. Здогадуєтеся, чому так сталося? Правильно, Сабо знову подивував заміною. Вихід Белькевича замість Шацьких пояснити начебто легко: наситивши середню ланку, можна пригальмувати наступальний порив опонента. Проте за умови, що напівоборонці насправді наполегливі та мобільні, бо добре готові функціонально. Нинішнього «Динамо» це стосується мало: «Шахтар» навіть у меншості перебігав чемпіона, в лавах якого тих, кому конче потрібні були тривалі ігрові паузи, виявилося ледь не дві третини. Тому заміна Шацьких, як і слід було чекати, пішла на користь команді Луческу: центральні захисники, як і їхні колеги з напівоборони, позбавившись зайвого клопоту, долучилися до організації наступу. Завдяки цьому гості досягли бажаної чисельної переваги як у середині поля, так і на підступах до володінь Шовковського, що поступово обернуло хвилі атак на справжнісінький шторм. І щастя «Динамо», що Луческу та інші донецькі не спроможні відійти від ігрових стереотипів, а на останньому київському рубежі до того ж є неперевершений Шовковський. Так, гірники наступали більше й потужніше. Проте, по-перше, без особливого зиску. А по-друге, саме вони були наполегливішими в атаках, оскільки поступалися в рахунку. Інша річ, що наші земляки, не скориставшись очевидною перевагою в тактиці та вільним простором на чужій половині поля, надмірно навантажили свою та нашу психіку. Втім, так зазвичай трапляється в ігровому протистоянні воістину великих опонентів, спроможних потішити нас яскравим ігровим видовищем. Як це й було минулої неділі на головній спортивній арені нашої держави.