Олег Скрипка сватається

Уже давненько Києвом ходить  новина: відомий рок-музикант, співак, лідер групи «Воплі Відоплясова» Олег Скрипка гратиме у виставі «Наталка Полтавка» на сцені Національного академічного драматичного театру імені І.Франка. Але в якій ролі виступить?

Говорять і про новизну, цікаві повороти в «Наталці Полтавці» – українському музично-драматичному рококо,  «теє-то як його».

І ось завтра – прем’єра. Запросити рок-співака на виставу до академічного театру, на першу сцену країни, спало на думку художньому керівникові Богдану Ступці. Богдан Сильвестрович пригадує, як торік його син Остап приніс додому  новий диск із записами гурту «ВВ», Олега Скрипки. Послухав: дуже цікаво, модерно й мелодійно. Новий проект пішов на душу і керівникам театру, й акторам. «Чужак» Олег Скрипка без тертя вписався в коло франківців. Його сприйняли, хоча у творчих колективах так буває не одразу, зауважує режисер-постановник Олександр Ануров. Та робота над «Наталкою Полтавкою» була дуже непростою. Багато чого довелося ламати.

У чому своєрідність вистави?

– Намагалися позбутись отієї соціальної нав’язливості, того, що в нас у крові, потворного радянського стилю. Всього того, що не має легкості, іронізму, багатства, – розмірковує вголос Олександр Ануров. – Повертаємось до чудового, легкого водевілю. П’єса написана Іваном Котляревським на початку XIX століття. Це не драма XXI століття. І в сьогоднішній виставі все витримано.  Хоч текст і скоротили, але не покалічили, – запевняє режисер. – Не порушили жодної мізансцени.

У виставі – живий звук. Співають актори, грає оркестр. Москвич Олександр Ануров захоплено говорить про дивовижний український мелос, багатющу  українську мову.

– У виставі – трепетне, ніжне ставлення до України, того світу, тієї мови, музики, всього, що жило в народі. А тоді, через різні соціальні зміни було знищене, вигнане. Хоч я – «не в контексті», але в Києві знайомий із багатьма людьми, які цю багатющу культуру повертають, – каже Олександр Ануров. – І гадаю, що це дуже благородно і дуже правильно.

У виставі немає нічого випадкового. До речі, й костюми в акторів не бутафорні, а справжні. Вбрання для Наталки, в якому вона виходить у сцені весілля, купували в Полтаві на базарі.

Нагадаємо: Олександр Ануров – не новачок у Києві. Любимо в його постановці «Буквар миру», що йде на сцені франківців. Як він перейнявся ідеєю твору Григорія Сковороди! Ануров багато бачив у своєму театральному житті. Спектаклі ставив у Греції, Італії, Хорватії, Словенії. Побував на найбільших фестивалях світу. Тож за його  режисерським жезлом стежимо з цікавістю.

А для Олега Скрипки роль Виборного дещо несподівана. Спочатку бачив себе Петром, коханим Наталки. Але, як зізнався, йому прямо сказали: «Ти застарий для Петра».

– Мене хвилює, що в Україні  у багатьох речах не вистачає стилю, – каже Олег Скрипка. – У «Наталці Полтавці»  ми – солдати стилю. Пригадуєте Шевченка: «Садок вишневий коло хати…» Тут – і ностальгія, і тепло… Хотілося б, щоб такою була і наша вистава. Запитуєте про  електрогітару? Звичайно, у виставі її нема. Це було б  вульгарно, неприродно. І в музиці, піснях витримуємо стиль: є ритми, близькі до класичого українського вальсу, і – ритми сучасні.
У цьому проекті Скрипка виступив як композитор, адаптатор відомих мелодій Миколи Лисенка, тим самим наблизивши образну мову вистави до сучасного глядача.

А Богдан Ступка запевняє, що глядачі побачать і зовсім нового (в історії постановок «Наталки Полтавки») Возного. Його грає Петро Панчук. У ролі Петра – Павло Піскун, Дмитро Чернов. Наталка (актриса Тетяна Міхіна) каже, що добре почувається «в такій компанії».

П’єса «Наталка Полтавка» родоначальника сучасної української мови й драматургії Івана Котляревського – вистава на всі часи. Напевно ж, це оцінить і молодь, ставка на яку робиться в цій постановці.