Чехов – «для себе»
Театр «Проста сцена» (Гамбург), який в МТМ «Сузір’я» показав виставу «До трьох сестер» за Чеховим, – у Києві вперше.
Цікаво, що «Просту сцену» 1994 року заснував у Гамбурзі уродженець України режисер Євген Мєстєчкін із актором Стефаном Фішером. Стосовно себе Євген лаконічний: народився у Львові, закінчив режисерський факультет ВДІКу, жив чимало років «між Львовом та Москвою» – в білокам’яній працював актором у кількох драматичних театрах. Згодом у Москві з акторами-однодумцями створив свою трупу, яка поєднувала клоунаду з театром. Так було кілька років.
А «Проста сцена» – то вже зовсім інша іпостась. Пан Євген уточнює, що в перекладі з німецької назва театру дещо губиться, спрощується. Задум: ставити такі вистави, які б і актори, і глядачі сприймали індивідуально-особистісно, «через себе». У трупі – більш як двадцять акторів – із Німеччини, Польщі, Південної Америки. Показали в Німеччині вже два десятки вистав. Є камерні, є великі, розлогі. Грають німецькою мовою. На початку, коли організовувались, міністерство культури Гамбурга (нагадаємо: у ФРН кожна земля має міністерства) допомогло фінансово. Уже перша вистава «Моцарт і Сальєрі» молодого гамбурзького театру мала успіх: театральні критики визнали її того сезону найбільш рейтинговою.
Один із напрямів театру – інсценізація прози, зокрема, оповідань. У репертуарі – є твори Пушкіна, Достоєвського. «Після «Києва Травневого», можливо, й за українських авторів візьмемося, в перекладі німецькою», – «зазирає» у завтра пан Євген.
«До трьох сестер» за Чеховим – остання робота режисера. Сценарист Крістіана Хаух, як і троє акторів, що грають у виставі, – Тетяна Фрібус, Надін Марсіан та Марсель Дріз, не наполягають на тому, що це Чехов в оригіналі, зауважує мій співрозмовник. На сцені – версія нового сценічного прочитання класики. Це варіант – Чехов «для себе». Через особистісне сприйняття тексту героїв.
А предметом гри, який віртуозно використовують актори, стає звичайний аркуш білого паперу…
Із прем’єрою «До трьох сестер» актори «Простої сцени» вже побували на кількох фестивалях у Німеччині, а також в Ужгороді на «Інтерляльці». Звичайно, у майбутньому приємним презентом для нас була б і вистава українських авторів. Тим паче, що «Київ Травневий» – фестиваль театральних ідей та сюрпризів.