Змагалися темрява і світло
Поміж численних робіт митця в просторій залі Національного художнього музею погляд щонайдовше зупиняється на офорті «Запрошення до малювання»: рука тягнеться до олівця, а за вікнами – такий широкий світ.
Напевне, в багатьох у домашній бібліотеці є книжки «Повість минулих літ», «Слово про Ігорів похід», «Захар Беркут» Івана Франка, «Тіні забутих предків» Коцюбинського… Читали їх ще з дитинства, і, звичайно ж, пам’ятаємо багаті ілюстрації тих книжок – руки видатного графіка Георгія Якутовича. В ілюстраціях – увесь той велетенський Світ- Всесвіт, де на білому папері змагаються темрява і світло…
Виставка, що триватиме до 12 червня, присвячена 75-річчю та вшануванню пам’яті Митця, Людини, Громадянина, народного художника України Георгія Якутовича. Художника-постановника знакових українських кінострічок – «Тіні забутих предків» (1964 рік, режисер Сергій Параджанов), «Захар Беркут» (1971 рік, режисер Леонід Осика).
Мета експозиції – показати шлях від перших задумів, пошуків – до остаточного результату – великих циклів книжкових ілюстрацій та художніх фільмів. Це не розгорнута експозиція великого творчого спадку митця. Радше момент появи та розвитку задуму – момент дотику олівця до паперу. Саме його відображає альбом-каталог «Запрошення до малювання», який вміщує лише незначну частину величезного доробку графіка.
На велелюдне відкриття експозиції завітали і міністр культури та мистецтв Оксана Білозір, і ректор Академії образотворчого мистецтва та архітектури Андрій Чебикін, і колеги-художники. Переглянули на екрані й фільм, що повів дорогами буднів і творчих злетів Георгія Якутовича. В залі була й молодь, студенти і, певно, для них Георгій Якутович ліноритами, офортами з виставки, словами-одкровеннями колег, друзів, учнів розкрився сторінками книжки, яку ще треба читати-пізнавати.
Ольга Петрова:
– У цій аудиторії нема сенсу говорити про особливості графіки й про те, як багато він значив для покоління шістдесятників. Це був художник – на часі все своє життя. З відходом Якутовича нам бракує масштабу його особистості.
Андрій Чебикін:
– Коли говоримо про образотворче мистецтво XX століття, ці досягнення пов’язуємо з іменами Яблонської і Якутовича.
Василь Лопата:
– Слово Якутовича, посіяне в душі колишніх студентів, проростало в нас художниками. І мені він сказав: «Оце – твій шлях».
Ада Роговцева:
– Юра був уособленням справжнього чоловіка. Був дуже щирим другом. Дружив з Костем Степанковим, Сергієм Параджановим, Іваном Миколайчуком, Леонідом Осикою… Вони не тільки творили те, що залишається на віки. Вони надихали тих, хто був поруч. Тепер вони вже стали вічністю, історією нашої нації.