Шлях до серця пролягає через кардіохірургію
Застосувавши сучасну технологію діагностики й лікування гострого інфаркту міокарда, можна знизити смертність від нього із 33 до 3-5 відсотків. Однак запропонована ще на початку 90-х років минулого століття новація ніяк не вийде за межі однієї клініки. Чому так склалося?
Завідувач відділу інвазивної кардіології Інституту кардіології ім. М.Д.Стражеска АМН України, заслужений лікар України, почесний член Європейського товариства кардіологів, професор Юрій Соколов розповідає:
– Коронарні ураження серця забирають утричі більше життів, аніж онкозахворювання. Приміром, у Києві від інфаркту міокарда помирає 33 відсотки хворих. Причому, переважно праце-здатного віку, від 45 до 60 років. Чи ж можна змінити ситуацію? Досвід високорозвинених країн, де смертність від тих же недуг у десять разів нижча, підтверджує: цілком можливо.
То чому ж вітчизняна медицина мириться з такими величезними жертвами?
«Аварійна ділянка» судин
Серце має безперебійно забезпечуватися кров’ю, аби надійно і довго працювати. Функцію постачання виконують коронарні артерії. Саме вони доставляють міокарду кров, що містить кисень та поживні речовини. Однак у процесі життя, з часом, у стінках судин утворюються атеросклеротичні бляшки. Збільшуючись, вони звужують просвіт артерій і створюють перепони для поступання крові до серцевого м’яза. При зменшенні просвіту більш як на 50 відсотків виникає знайомий багатьом людям старшого віку біль за грудиною – набута стенокардія. Недуга виявляється, коли внаслідок фізичних чи емоційних навантажень серцю потрібно більше крові – кисню та поживних речовин, ніж воно у змозі отримати. Перший напад – це початок шляху, в кінці якого інфаркт, або несумісне з життям порушення ритму. У кращому разі «швидка» допомога перевозить хворого до кардіологічного відділення лікарні. А там – традиційне консервативне лікування, не завжди, до речі, ефективне. Потрібні невідкладні й рішучі дії, спрямовані на швидке відновлення нормального кровотоку, живлення серцевого м’яза. Саме на це й спрямована нова сучасна технологія. Юрій Соколов успішно втілює її в Інституті кардіології. Він лікує не наосліп, а, визначивши у кожному конкретному випадку характер ураження серця, вдається до інвазивного втручання. Передусім допомагає коронаровентрикулографія. Це рентгеноконтрастний метод дослідження коронарних артерій, який дає змогу точно визначити місце, протяжність та ступінь їх ураження. Метод цей нині уже загальновизнаний, надійний і безпечний. Через стегнову артерію під місцевою анестезією запускається катетер. Визначають так звані «аварійні ділянки» уражених судин. А далі вдаються до кардинальних інвазивних внутрісудинних дій, спрямованих на гарантоване розширення судин.
Без скальпеля й наркозу
Реконструювати, виявляється, можна й живі «об’єкти» і навіть такі тонкі й делікатні, як коронарні артерії діаметром у лічені міліметри. Йдеться про їх стентування. Це і є новітній метод внутрісудинного протезування при патологічних ураженнях структури стінки артерії.
Стент – високотехнологічна металева конструкція з властивостями гнучкого каркасу. Стент має розширити загрозливо звужену атеросклеротичною бляшкою судину і завдяки своїй потужності й надалі утримувати артерію у нормальному стані. Щоб дістатися до тих потаємних глибин серця, немає потреби розкривати грудну клітину, немає потреби й у послугах цілої бригади анестезіологів та інших фахівців, які забезпечують складну для пацієнта хірургічну операцію. Не потрібні й скальпель, і наркоз. Стент «засилають» через стегнову чи іншу артерію за допомогою мініатюрного балона-катетера і під рентгеноскопічним контролем підводять до місця постійного його встановлення. Балончик потрібно ще роздути до ширини нормальної судини – це роблять під певним тиском. Таким чином, рятівний стент стає тією конструкцією, яка тримає у нормі уражену ділянку судини. А балончик, який відіграв свою роль, здувають і «відкликають» від коронарної артерії. Виконують контрольну коронографію, яка має підтвердити правильність встановлення стента.
Саме цю тактику лікування професор Юрій Соколов почав застосовувати ще на початку 90-х років минулого століття.
Смертність можна знизити в десятки разів
На знак вагомого особистого внеску у впровадження принципово нових підходів до профілактики та лікування коронарних уражень серця професора Юрія Соколова було запрошено на зібрання паризького клубу реконалізації. Саме він законодавець у багатьох питаннях кардіології, особливо ж у боротьбі з інфарктом. На тому престижному форумі у Парижі було визнано, що нова технологія дає змогу не лише ефективно лікувати хворого, а й запобігати біді. Тобто, працювати на профілактику. Щоб уникнути розвитку таких тяжких ускладнень ішемічної хвороби серця, як інфаркт міокарда, зазначалося на конгресі, потрібно чітко діагностувати й лікувати на ранніх стадіях захворювання.
Однією з перших ознак ішемічної хвороби серця є поява стенокардії, яка проявляється болем за грудиною, відчуттям дискомфорту, що виникає при підвищеному навантаженні та психоемоційному перенапруженні.
Нові підходи до профілактики, лікування, діагностики інфаркту було визнано перспективними і на Всесвітньому конгресі кардіологів у Новому Орлеані, на який також було запрошено професора Юрія Соколова. І що ж маємо нині? Минулого року в світі було встановлено 1,8 мільйона стентів хворим з коронарною недостатністю, а в Україні – всього 800.
У США нині функціонують 600 спеціалізованих реперофузійних центрів, де лікують по-новому, а у нас – лише два невеличких підрозділи: в Інституті кардіології та в Центральній клінічній лікарні столиці. Спільне з цивілізованим світом лише одне: і у «них», і у нас результат запровадження новації схожий: смертність від інфаркту знижено в десять разів. Але у «них» – у всій широкій мережі спеціалізованих центрів, а у нас це лише невеличкий острівець у столиці.
Чи можливий тандем «наука – клініка»?
Співробітники відділу інвазивної кардіології Інституту кардіології АМН України популяризують нову технологію. Виїздять на місця, навчають провінційних кардіохірургів. Кияни допомогли поглибити знання й здобути необхідні практичні навички багатьом своїм колегам Дніпропетров-ської, Донецької, Харківської, Львівської та інших областей. Отож сьогодні в Україні за фахівцями, які могли б повести боротьбу з коронарними ураженнями серця, справа не стане. Тоді чому ж сусідня Польща, яка стала запроваджувати нові світові розробки значно пізніше, залишила нашу державу далеко позаду за показниками успішного лікування уражень серця? Що ж нам на заваді? Постають відомчі бар’єри. Скажімо, розробниками методу є науковці, практичне втілення його значною мірою залежить від лікувально-профілактичної мережі, підпорядкованій Міністерству охорони здоров’я. Переваги пропонованої вченими технології можна сповна реалізувати лише за умови, якщо ураженого інфарктом без затримки доставлять до спеціалізованого центру інституту. Така оперативність може бути забезпечена лише службою «швидкої» допомоги, підпорядкованій МОЗу. Отож необхідним є тандем «наука – клініка», який ніяк не вдається налагодити.
– Ще одна причина, що стоїть на перешкоді до широкого впровадження новації, – брак коштів, – додає професор Юрій Соколов. – Стент дорого коштує, більшості наших співгромадян не по кишені, а держава не в змозі відчутно допомогти за тієї соціально-економічної ситуації, що склалася. Столиця давно могла б уже мати потужний спеціалізований центр із відновлення кровотоку при гострому інфаркті міокарда. Про доцільність будівництва Центру серця неодноразово говорив і Олександр Омельченко. В інтересах багатьох тисяч людей, котрі потерпають від коронарних уражень серця і в кращому разі нині після традиційного медикаментозного лікування стають інвалідами. Але, на жаль, поступу немає.