Перші наші навчителі
24 травня 2005-го року світ, особливо слов’янський, відзначив 1120-ту річницю від дня смерті великого просвітителя Мефодія (815 – 885). Найперше в Україні солунські брати Кирило і Мефодій відомі завдяки одній з двох (разом з глаголицею) слов’янських абеток – кирилиці.
Проте ці болгарські просвітителі прославилися не тільки завдяки їй. Вони були християнськими проповідниками, які запровадили у Великоморавській державі богослужіння давньослов’янською мовою, переклали з грецької на старослов’янську основні духовні книги. Учні Кирила і Мефодія, мовби апостоли Господа Христа, продовжували справу своїх учителів у східній та південній Європі. Не оминули вони й Україну. Вчора біля пам’ятника Кирилу і Мефодію на урочисте вшанування просвітителів зібралися посли всіх слов’янських держав, навіть папський нунцій в Україні. Мабуть, генетична пам’ять вабить до витоків і городян, і гостей столиці, молодих і літніх.
Обидва брати, які присв’ятили своє життя справі слов’янської просвіти, завжди були оточені учнями – помічниками і сподвижниками. Після смерті 885 року архієпископа Мефодія вони продовжили справу своїх наставників. Учні Кирила і Мефодія прибули в Болгарію, і звідти почалося проповідування християнства у всій східній Європі. До наших днів дійшли тільки деякі їхні імена.
Князь Борис зустрів їх із неабиякими почестями. Вислухавши розповіді мучеників-вигнанців, «…він подякував Богові за те, що Той послав йому таких служителів…» Як нам розповіли болгарські історики пан Венцеслав і Парасковія Відінскі-Райлеску, прийнявши два десятиліття перед тим християнство, Болгарія боролася за свою релігійну автономію, а потім – за створення слов’янського духовенства (майже як Україна нині, – Авт.)
Князь Борис, будучи мудрим дипломатом, добре розумів, що прийняття християнства стане значним кроком уперед у суспільному і культурному розвитку країни. Але, щоправда, за умов збереження політичної незалежності й національного самоствердження народу. Як сусіди могутньої Візантії, болгари розуміли всі плюси і мінуси її впливу. Вони розуміли і значення рідного слова. І це так схоже на те, що наша Україна має на початку третього тисячоліття.
А за сто років християнство прийшло і в Україну, на береги Дніпра. Напевно, не важко відшукати слід солунських братів і в цій надважливій події в історії не лише нашої нації, а й всього слов’янства…