Дев’ять фіналів «Мілана»

Найперший вирішальний матч Кубка чемпіонів обернувся для міланців невдачею, хоча вони аж двічі вели в рахунку і пропустили «кришталевий» гол уже в доданий бельгійським арбітром Ельстеном час. Трапилося те 29 травня 1958 року в Брюсселі, коли «Мілан» програв іспанському «Реалу» – 2:3 (Скіаффіно, 59, Грілло, 79). Однак за п’ять років європейський трофей таки опинився в Мілані: взявши гору над португальською «Бенфікою» в Лондоні 22 травня 1963 року з рахунком 2:1, Мальдіні-старший з партнерами започаткували переможну ходу континентальними турнірними шляхами. Обидва голи в пам`ятному матчі стали заслугою Альтафіні. Наступні фінали були такими: 1969 рік, Мадрид – 4:1 над «Аяксом» (хет-трик Праті та гол Сормані); 1989 рік, Барселона – 4:0 над «Стяуа» (дублі ван Бастена та Гулліта); 1990 рік, Відень – 1:0 над «Бенфікою» (гол Райкарда); 1993 рік, Мюнхен – 0:1 від «Олімпіка»; 1994 рік, Афіни – 4:0 над «Барселоною» (дубль Массаро, голи Савичевича та Десайї); 1995 рік, Відень – 0:1 від «Аякса»; 2003 рік, Манчестер – 0:0 і 3:2 в серії пенальті над «Ювентусом» (вирішальний одинадцятиметровий забив Шевченко). Тричі приводив міланців до тріумфу тренер Капелло. По два рази – Рокко та Саккі, одного разу – Анчелотті, який двічі здобував Кубок чемпіонів як гравець. Загалом аж 68 міланістів грали у фіналі і 54 з них ставали переможцями. Абсолютний рекордсмен П.Мальдіні – шість фіналів і чотири тріумфи.

П’ять фіналів «Ліверпуля»

Легендарний тренер Пейслі виводив англійців на вирішальний матч тричі і щоразу його підопічні перемагали. Найперший фінал команда виграла в Римі 25 травня 1977 року. Голи Макдермотта, Сміта і Ніла переконливо засвідчили перевагу «Ліверпуля» над німецькою «Борусією» з Менхенгладбаха. Серед переможців був і найкращий тогочасний британський форвард Кіган, який після завершення активної кар’єри став відомим наставником і навіть тренував англійську збірну. Наступного сезону Кіган уже виступав за німецький «Гамбург», а в основному складі з’явилися зіркові валлієць Суннес і шотландець Далгліш, які з часом також успішно працювали тренерами. Перемогу над бельгійським «Брюгге» в Лондоні забезпечив «постріл» Далгліша. Інші фінали: 1981 рік, Париж – 1:0 над «Реалом» (гол А.Кеннеді), 1984 рік, Рим – 1:1 і 4:2 в серії пенальті над «Ромою» (гол Ніла), 1985 рік, Брюссель – 0:1 від «Ювентуса» в матчі, який обернувся на трагедію, спричинену розбоєм англійських уболівальників на трибунах стадіону. На двох останніх єврофіналах очолював «Ліверпуль» тренер Фаган. Із 30 гравців, що виступали в «кришталевих» матчах, не перемагали тільки четверо. Абсолютний рекордсмен: Ніл – п’ять фіналів і чотири тріумфи; чотири євротрофеї також у колекції А.Кеннеді.