Зона 350: епізоди кохання
Близько 12-ої години ночі світло фар патрульного автомобіля Святошинського відділу державної служби охорони вихопило літнього чоловіка, що чимчикував проспектом, борючись із собою, аби не приземлитися на третю точку. Дідусь був, напевно, добряче напідпитку. Авто зупинилося. «Куди прямуєте?» – запитує молодший інспектор групи затримання Руслан Хом’як. Чоловік, побачивши правоохоронців, спробував утекти. Утім, земля зрадливо хиталася та й вік, як для спорстмена, надто поважний. З’ясувалося, що дідусь шукав дорогу додому – мешкав на вулиці Зодчих, однак йшов по проспекту Відрадному в протилежний бік. Зорієнтувавши діда на місцевості, знову сіли в авто…
– Кожне чергування – непередбачуване, – пояснює інший член групи затримання Олександр Шевченко. – Інколи буває так, що в зону патрулювання доводиться залучати сусідні екіпажі: не встигаємо на всі виклики. Іноді навпаки – таланить відчергувати без надзвичайних ситуацій. Сьогодні наша зона № 350. Територія патрулювання обмежується проспектом Комарова, Чоколівським бульваром та залізницею від Караваєвих Дач до станції Київ-Волинський.
Звісно, наші бажання різняться: нам хочеться, аби в екіпажу роботи було якомога більше, хлопцям – спокійного чергування. Утім, усі вони готові до будь-яких подій і пильно стежать з вікна авто за кожним метром вулиці.
Епізод перший
– Андрію, зупинись, – раптом сказав Олександр, звертаючись до водія екіпажу Андрія Петрука. – З вікна першого поверху вистрибнув чоловік, – пояснює зупинку.
На вулиці було ще не зовсім темно. Юнак років 25 прямував із наміром перейти Відрадний проспект. Обережно, постійно тримаючи в полі зору потенційного злодія, патрульний автомобіль розвертається й під’їздить до юнака ззаду. Той опору не чинить і пояснює: «У мене там дівчина…» Однак усе треба перевірити. Один з інспекторів йде до вікна, інший – до дверей квартири. Зазираю у вікно й собі. У невеличкій неприбраній кімнаті – два ліжка. На одному спить жінка, на іншому – чоловік. На вхідних дверях до кімнати – замок. Ситуація, як виявилося пізніше, була доволі інтимною, хоча зовні мала ознаки злочину. В квартирі мешкала жінка з племінницею. Дуже часто сварилися, мабуть, тому й замок – на дверях. Того вечора чоловік племінниці добряче випив і міцно спав. Дружина вирішила скористатися ситуацією й стрибнути в гречку з його товаришем у кімнаті, де спав чоловік. Утім, коли забава фактично досягла піку, п’яний почав тверезіти. Коханцеві нічого не залишалося, як скористатися «запасним» виходом. Звісно, до повноважень правоохоронців такі пікантні ситуації не входять. Перевіривши чи бодай нічого не вкрадено, «друга» сім’ї відпустили на поруки коханці та «рогатому» чоловіку.
Надалі кілька годин чергування минули спокійно. Хлопці перевіряли «визначні місця» зони 350. Проїхали повз медвитверезник. Виявляється, їх у Києві зараз два: один на вулиці Качалова, другий – на лівому березі. П’яних киян так і ділять – на правобережних і лівобережних. Послуги досить доступні. Коли потрапляєш до витверезника вперше, необхідно сплатити близько 100 гривень. Усі наступні візити – безкоштовні.
Епізод другий
Наступний виклик – до ресторану «Українські страви». Ситуація особлива, адже відпочивають там далеко не пересічні громадяни. Тож правоохоронцям, що навідуються туди, доводиться всякого наслухатися. Часто погрожують навіть звільнити з роботи.
– У нас дві жінки надто розкуто поводяться, – пояснює адміністратор спрацювання тривожної кнопки. – Чіпляються до музик, заважаючи їм працювати.
Виявилося, що одна з жінок намагалася роздягнутися, аби довести, що вона справді красива. З приїздом міліціонерів конфлікт швидко владнався. Дами, до речі, працівниці одного поважного банку, розплатилися й пішли з громадського закладу в компанії кавалера.
У цій ситуації насмішило інше. Уявіть собі, майже одинадцята година вечора, правоохоронці вже на вулиці заспокоюють розгнівану трійцю. Проходячи повз них, раптом зупиняється жінка років 50-55 і, не володіючи ситуацією, починає міліціонерам роздавати поради…
Епізод третій
Остаточних еротичних рис нічному чергуванню додала ситуація в промисловій зоні в районі тієї ж вулиці Качалова. Повернувши за ріг занедбаного адміністративного будинку, помічаємо сріблясту іномарку, власник якої явно намагався уникнути зайвих свідків. Один із правоохоронців підходить до авто й під світлом ліхтаря розглядає водія. У салоні, звісно, ще й жінка, одягнена в легкий халат. Склалося враження, що чоловік її тільки-но «висмикнув» з ліжка. Переконавшись, що все це – справа добровільна, і, перевіривши документи водія, група затримання полишає коханців у спокої.
Злодіїв у зоні 350 цієї ночі не було. Залишається радіти за киян – вони воліють кохатися, аніж скоювати злочини. Утім, ніч на ніч не схожа.
***
І насамкінець, десь о третій годині на вулиці Новопольовій у світло фар авто потрапив літній чоловік. Той, що шукав домівку на вулиці Зодчих. До нас звернувся як до давніх добрих друзів: «А, хлопці, це знову ви?! Куди ж мені йти?» Так, мабуть, і блукатиме до ранку…