Дерево з генеалогічного саду
Учасниками свята з нагоди Дня матері й Дня сім’ї, що відбулося в Дарницькій держадміністрації були і чотири родини, які стали переможцями фестивалю українських традицій «Родовід».
Одна з них, сім’я Федорових, привернула мою увагу одразу: деревом із їхнього генеалогічного саду; дуже давніми й сучасними знімками (серед них знайшла місце в родинній фотохронології і мить Помаранчевої революції, яку зафіксувала своїм фотоапаратом восьмикласниця столичної школи №309 Тетяна Федорова, – коли майбутній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко прикрашала квітами щити молодих вояків); старовинними намистами й хрестиками, рушниками, маківкою з колосками, свічкою, яку вже десь запалювали.
«Вона горіла зовсім недавно, на Великдень», – підказала старійшина родини Олена Михайлівна П’ятецька. А Таня згадала паски, які пекла її прабабуся Мотрона, – із хрестами зверху, виплетеними з тіста, й гілочками свяченої верби посередині. І показала шматочок конопляного полотна, яким вони витирають обличчя після вмивання; Мотрона Іовна, котра прожила на білому світі 94 роки, колись наткала його багато, як і розповідей у сувій родоводу – приміром, про свого дуже розумного й гарного батька, Іова Микитовича Ярмоленка, котрому щонеділі привозили з волості свіжі газети. Коли односельці бачили, що конячина з невеличким возом прямувала до обійстя Іова Микитовича, вони знали: цього дня сусід почастує їх новинами.
Із селом Гільці Чорнухинського району на Полтавщині, де жив прапрадідусь Іов та весь їхній рід, багато цікавинок пов’язано і в його праправнучки Тані Федорової. Там, на Трійцю, вона щороку збирає на Веселих горах чебрець, який саме тоді розцвітає, та інші цілющі трави. Коли потім узимку мама їх заварює, аромат цього чаю наповнює всю квартиру, і особливо тепло й затишно стає тоді на душі. У Гільцях, у вісім років, Таня вперше покаталася верхи на коні – без сідла й вуздечок. Із Гільців якось прибули до Федорових дві курки, які гостювали в Києві три місяці і разом із господарями навіть зустрічали Новий рік. А коли виводили їх на прогулянку – на мотузку, прив’язаному до лапок, до вікон трамваїв, які в цей час проїжджали повз, прикипали обличчя всіх пасажирів. Рижуся й Куроночка, як назвала курочок Таня, трішки робили й шкоду – обклювали балкон, де їм відвели місце, а якось порвали там і занавіски. Таня повернуся зі школи й застала ідилічну картину: одна курка вмостилася на столі, друга сиділа на стільці – і мирно про щось кудкудахтали. Та користі від них було більше: з ними Тані стало веселіше, а, крім того, курочки ще й неслися. Одного разу Таня з мамою хотіли підгледіти, як саме відбувається цей процес, тихенько притаївшись неподалік, але марно: вони на мить відвернулися, а яйця вже лежали біля курок.
Мама Наталя і Таня – справжні подруги. Їм цікаво удвох навіть на домашніх суботниках: витираючи пилюку на шафі, де стоїть глобус, обов’язково повторюють, де яка держава. Це лише прибирання. А вони разом пишуть вірші, малюють, ходять до музеїв, театрів відвідують різні виставки, де беруть участь у конкурсах і виграють призи. Щорічна виставка автомобілів для Тані вже п’ята.
Дівчинка перекроює свої старі сукні, блузки й спіднички і вручну моделює з них різні сумки та модний і стильний одяг. А якщо прикрашає його ще й добрим намистом, якому вже майже сто років, тоді здається, що вона вдягнена у плетиво віків.
Напевне, так само гармонійно, як ознаки сучасності й історії у вбранні та побуті, мають поєднуватися в житті українців парки та сквери, насаджувати які закликає Президент Віктор Ющенко, із їхніми генеалогічними садами. Тільки тоді вони стануть справжнім народом.