Щиро, пам’ятно,

Цими днями наші дорогі фронтовики мають можливість повернутися в атмосферу недавнього всенародного свята. Фотографи, які були на всіх урочистостях з нагоди ювілею великої Перемоги, проявили плівки, видрукували знімки і обдаровують ветеранів, даючи їм змогу ще і ще переживати хвилюючі миттєвості свята.

Фоторозповідь про те, як вшановували учасників війни на столичному домобудівному комбінаті № 3 холдингової компанії «Київміськбуд», принесла до редакції Тетяна Федорівна Лисенко, яка також була серед тих, кого вшановували київські будівельники. Для газети ми відібрали лише один фрагмент цього теплого, щирого, майже родинного зібрання, хоча розповідати про нього можна багато. Хоча б про те, як генеральний директор комбінату Віталій Опанасович Дорошенко, взявши до рук мікрофона, зустрічав ветеранів, колишніх працівників ДБК-3, піснею про Перемогу, яка зігріває серця всім фронтовикам.
– Щороку такі зустрічі стають дедалі щемливішими й бажанішими насамперед для нас, хто прагне віддати належну шану переможцям, – каже голова профкому ДБК-3 Володимир Іванович Акуленко. – Пояснення просте: все менше їх. Колись на нашому підприємстві працювало 400 учасників бойових дій, нині ми віншуємо лише п’ятьох. До речі, двоє ветеранів продовжують працювати на комбінаті.

Домобудівці по праву пишаються, що серед їхніх ветеранів є бойовий генерал – Іван Миколайович Касперович. Статус весільного йому не пасує: – по-молодечому підтягнутий і стрункий, він активіст ветеранського руху, донедавна ще був штатним працівником комбінату.

Слово за святковим столом із чаркою в руках надали кожному. Можливо, не вперше чули присутні ветеранські спогади про їхню тяжку, але пам’ятну юність, про війну без пафосу і ура-патріотизму, але слухали воїнів шанобливо, справді з інтересом.

Мабуть, жоден трудовий колектив, який ще має кого вітати з черговою річницею Перемоги, робить це неформально, душевно, пам’ятно. Ми розповіли про домобудівний комбінат № 3 тому, що були запрошені на вечір турботи й шани саме на це підприємство.