Штани із брезенту пасують і президенту

Мода до того вередлива і непостійна, що навіть найпалкіші її шанувальники часом хапаються за голови: «Отакої!» Наввипередки бігти із нею – не вельми приємне заняття, хоча декотрим почасти вдається таки не лише наздоганяти її, але й бодай на півкроку випереджати. Щасливчики!.. Утім, існують у світі моди й такі речі, які не сходять з подіуму впродовж 155 років. Маю на увазі джинси.

Увічнив себе у швах і заклепках

За такий інтернаціональний за своєю суттю одяг ми завдячуємо німецькому єврею Леві Страусу, який 1850 року приїхав до своєї родини в американське місто Сан-Франціско і пошив там із французької тканини незвичайні штани. Оскільки більшість американців тоді займалися золотодобуванням, сільським господарством, випасали худобу, то міцний одяг їм дуже сподобався. Особливо вподобали штани із брезенту чоловіки Каліфорнії. Перші джинси мали широкі прямі штанини з багатьма кишенями та були ретельно прострочені кількаразовими швами.

Коли у Леві закінчився брезент, він почав купувати у Франції міцну синю саржу. Тканину відправляли до Америки із порту в Генуї і на тюках ставили штампи «Genes». Американці це прочитали як джинси. А ще трохи пізніше модельєр Страус разом із компаньйоном Якобом Дейвісом почав ставити на своїх виробах заклепки для кінської збруї у тих місцях, де особливо рвалися нитки. Так 1873 року на світ з’явилися оригінальні проклепані штани «Levi’s». У ті часи підприємець продавав близько ста тисяч джинсів на рік. Ось так одяг ковбоїв та золотошукачів поволі почав завойовувати весь світ – штани перепливли через океан і стали частиною високої моди.

До речі, перші моделі були сіро-коричневими. Під час одного з перевезень у трюм корабля, де лежала тканина та природні барвники, потрапила вода. Вона й змінила її колір на темно-сіро-синій.

Нині у світі існує кілька відомих фірм, які виготовляють джинси, і кожна виділяється якоюсь родзинкою: фактурою матерії, застібками, фасонами і, звісно, ціною.

Кому що до вподоби

Існує кілька джинсових стилів. Baggy style – мішкуватий. Йому віддають перевагу репери. Донедавна у таких широких штанях з ефектом приспущення франтили навіть деякі першокласники. Як на мене, то дуже кумедно, але проти моди не попреш.

Country style – кантрі. Це облягаючі джинси із розширеними донизу холошами (кльоші).

Easy style – вільний. Він передбачає вільні форми, легкість рухів.

Job style – робочі. Окрім традиційних п’яти кишень, має кілька додаткових для інструментів. Вони подібні до комбінезона, в якому досить зручно працювати.

Loose style – просторі. У нижній частині такі широкі, що майже повністю прикривають взуття. Пригадуєте, саме такими кльошами підмітав асфальт Вовк із мультфільму «Ну, постривай!»

Regular style – класичний. Джинси туго обтягують тіло, донизу трохи завужені.

Slime style – обтягуючі, або як їх ще називають (strech): вони в моді як у дівчат, так і в юнаків.

Нині у продажу чималий вибір джинсового одягу (були б лише гроші): весняного, літнього, зимого. Фірмові штани, на кожен смак, потягнуть на всі 500–700 гривень. Кольорова гама: від темно-синіх до світло-голубих і бежевих. На Троєщинському ринку можна, певна річ, купити того ж таки «Wrangler» китайського виробництва за 90-120 гривень. І досі у моді джинсові курточки, вартість яких у межах 300 гривень у бутіках і 150 гривень на ринку. Не сходять з подіуму і спіднички, сарафани (відповідно по 100 і 150 гривень на ринку).

Правду кажуть, що джинси – це улюблений одяг президентів і аристократів, спортсменів і робітників, кінозірок, пенсіонерів, студентів, школярів і навіть малечі. Таке враження, що діти з пелюшок та повзунків стрибають у зручні джинси. Модельєри, доречно зауважити, не перестають нас дивувати всілякими неповторними «прибамбасами». І це стосується не лише дитячих фасонів, які, зазвичай, оздоблені веселими аплікаціями, вишивками, китицями. Асортимент дорослого одягу також доволі різноманітний: з оригінальними заклепками, латками, дірками, прикрасами, малюнками, складками. До речі, це неважко і самотужки зробити.

Сам собі модельєр

Звичайні джинси можна оздобити тими самими заклепками, які увічнили Леві Страуса. Їх не  потрібно забивати молотком – досить загнути пелюстки з виворітного боку. Такі речі оригінальні на кишенях, бокових швах, із них можна зробити якийсь візерунок. А мій сусід пішов ще далі – він до заклепок додав звичайні шпильки, либонь, зо три десятки їх на бокових швах.

І латку нескладно пришити – підберіть лишень клаптик матерії відповідної фактури, кольору. Із тканини можна вирізати якусь фігурку чи зробити колаж. Достатньо взяти голку з ниткою і пришити клаптик на будь-яке місце.

Самотужки під силу кожному відбілити джинси. Це можна зробити з допомогою відбілювача чи харчової соди. Для бі-льшої оригінальності зав’яжіть штани вузлом або перетягніть в окремих місцях шнурочками й опустіть у приготовлений розчин. Після такого прання матимете на джинсах привабливі розводи. Дірки, які вважаються елементом сексуальності, теж під силу кожному – треба лише мати гострого ножа. Стрази, бісер, стеклярус, ґудзики, муліне чи ще щось подібне продається у кожній галантереї. Далі – фантазуйте скільки завгодно.

Якщо у вашому домі є чеканка, використайте її для оригінального малюнка: всередину замочених штанів покладіть чеканку, потім дощечку, намиліть добре тканину господарським милом і тріть щіткою доти, доки не проявиться малюнок. Ефект дивовижний! Лише не зсовуйте чеканку, щоб малюнок був чітким.

Не поспішайте до хімчистки

Одяг рано чи пізно забрудниться. А якщо джинси – це повсякденна річ у вашому гардеробі, то й поготів. Тож налийте у тазик теплої води, насипте прального порошку, візьміть щітку – і періть. У жодному разі не здавайте штани у хімчистку. 95 відсотків їх – виварені, а отже, взаємодія із хімічними речовинами зробить свою справу так, що ви не влізете в улюблені джинси. Власне, вони збігаються і при будь-якому пранні, а надто, коли побували у гарячій сушарці пральної машини.

Перед пранням виверніть одяг і застебніть «змійку». Не дуже намагайтеся викручувати штани – нехай ліпше вода стече. Розправте їх добре на вірьовці. Коли висохнуть, можна й випрасувати, якщо вам дуже цього хочеться. І пам’ятайте: частіше перете – кращий вигляд матимете. А якщо ваші джинси вже затерті і запрані до дірок, тоді єдиний вихід: купити нові. А відправляючись за покупкою, наберіться терпіння. Чому? Бо доведеться переміряти не одну річ, тож наша порада: йдіть у примірочну кабіну одразу з кількома, хоча б чотирма, джинсами: візьміть двоє свого розміру, одні на розмір більший і одні на розмір менший. Усі пари одного розміру, кольору і фасону лежатимуть на фігурі по-різному, бо двох однакових просто не існує. Зважте на те, що одяг після місяця носіння збільшується в розмірі (але не в довжину). Звісно, з милом такі штани на себе не напнеш, але якщо через 15 хвилин після того, як застібнули ґудзика, відчуваєте, що можете дихати, не сумнівайтеся – це те, що вам треба.

Жаль, що немає такої фати

У 70-80-ті роки минулого століття у нас можна було дістати джинси хіба що по блату, на базі чи у фарцовщиків. За них платили шалені гроші. Пригадую мою знайому студентку, яка не визнавала ніякого одягу, окрім джинсів. Вона їх не знімала: ходила на лекції в університет, на вечірку, до ресторану, до театру. І навіть жартувала: «Як жаль, що немає джинсової фати».

Цей інтернаціональний одяг пасує усім без винятку, але слід знати, як і куди його можна і коли не слід одягати. У джинсах у театрі – несмак, навіть якщо на ногах туфлі на високих тоненьких підборах. Є застороги і для чоловіків: до джинсів не пасують англійські піджаки від костюма «трійки», одно чи двобортний – не має значення. Штивна краватка і застебнута на верхній ґудзик сорочка викличе хіба що посмішку в оточуючих.

Утім, далеко не всі стежать за своїм іміджем. До сільської церкви якось на вінчання молодят прийшла дружка у модному джинсовому костюмі з вибіленими смугами на спині. Це впало в око прискіпливій прихожанці, яка подумала, що дівчина замастила одяг білою глиною, і заходилася старанно витирати її курточку хустинкою. Веселе було вінчання…