«Без тебе, повстанця, України нема»
На початку травня в Колонному залі Національної філармонії України відбувся ювілейний вечір відомого поета Михайла Шевченка. Точніше, читачі й друзі вшановували тридцятилітню присутність у силовому полі української літератури його чесної, пристрасної, високоталановитої поезії. Звісно, Михайло Шевченко міг би собі доточити до ювілею ще з добрий десяток школярських і студентських років віршування, але у нього свій, суворий відлік – рік виходу у світ першої поетичної збірки «Травневе поле». За цей перший ужинок його було прийнято до Спілки письменників. Як відзначали чи не всі учасники вечора, за 30 років своєї творчості Михайло Шевченко жодним рядком не поганьбив свого славетного прізвища, і хоч як важко це було в тіні могутньої постаті Пророка, сотворив зі своїх двадцяти книг поезії свою Чернечу Гору і свій, Шевченківський, щирий-нелукавий поетичний світ.
І вірші, написані минулого року, найтяжчого (як сказав у вступному слові Борис Олійник) у житті Михайла Шевченка, коли пішли за останню межу його батьки, та й сам він побував на грані між життям і смертю, засвідчили присутність в українській літературі воістину неповторного національного поета Шевченкової сили, пристрасті й совісті, одного з найяскравіших і найчесніших представників покоління 70-х. Тож кожне його слово відлунювало у душах присутніх і спомином, і бунтом, і радісним відчуттям тривалості під вічним небом Поезії. Читав свої вірші Михайло Васильович без зайвого пафосу, але так проникливо, що засівалися вони у душах його шанувальників ваговитим зерном добірних метафор-афоризмів: «Літо вмирає, мов котиться крапля з меча», «Як ловко ми хоруєм: «Слава! Слава!» Біда – не можемо її здобуть»; «Ми не вмієм битись булавами, зате б’ємось, мов дурні, за булаву»; «Стій, як земля. Не зійди із осі»; «І мужайся, спартанцю мій, Тут, де тьма і ... юрма, Знай: без тебе – повстанця – України нема!»
Тридцять років проминуло від поетичного ужинку поета на першім «Травневім полі» до нинішніх жнив у книзі із символічною назвою «Вісь». Повнозерно ваготіє думами голос поета, і хоч лицарська доблесть карбує кожне його слово, пісенна природа вабить до нього співаків і композиторів. Крім десятків книг, у активі М. Шевченка – десятки пісень, багато з яких стали майже народними, які написали на його вірші відомі композитори.
Розкрили сповна багатовимірну творчу натуру Михайла Шевченка його друзі читці, співаки і композитори: народні артисти України, лауреати Шевченківської премії Ніла Крюкова, Микола Шопта, заслужений артист Юрій Рожков, композитор Євген Володько, тріо з Кролевця «Пісенне джерело», колектив філармонії «Рідні наспіви».
Але чи розгадали? Тож наперед більше, Шевченку, тобі і посівання, і жнивування на твоєму вічно молодому, але урожайному травневому полі! Аби було нам чим, як ти писав, не пом’януть, а прославить свою державу.