Торговці фаст-фудів учать англійську

Палац спорту огорнули зеленою тканиною, всередині репетирують виконавців, які вже в четвер братимуть участь у півфіналі пісенного конкурсу. Хоча офіційне відкриття «Євробачення» відбудеться в понеділок, можна стверджувати – свято розпочалося.

Найперші артисти прибули до Києва позавчора. Після поселення в найкращих готелях столиці, вони одразу ж їдуть до Палацу спорту, на репетицію. Усі без винятку відзначають гарну сцену, на якій чудово виступати. «Сцена настільки велика – я приголомшена, декорації та світло також неймовірні», – каже Ліз Дарлі, учасниця від Монако. На конкурсі вона співатиме французькою пісню, записану із симфонічним оркестром Монако.

Голландка Гленіс Грейс вже брала участь у «Євробаченні» – 1995 року. «Я не розраховую на перемогу, але принаймні сподіваюся на неї», – каже співачка. Гленіс поселили у готелі «Прем’єр-Палац». Вона всім задоволена, каже, що помаранчевий колір неодмінно принесе їй успіх, адже це офіційний колір Нідерландів.

Представницю Білорусі Анжеліку Агурбаш супроводжує Філіп Кіркоров. Співачка оселилася в готелі «Перлина Дніпра» і зізнається, що в таких залах, як Палац спорту, їй ще жодного разу не доводилося виступати: «Акустика чудова!».

У півфіналі, який відбудеться 19 травня, виступатимуть 25 учасників: з Австрії, Литви, Португалії, Молдови, Латвії, Монако, Ізраїлю, Білорусі, Нідерландів, Ісландії, Бельгії, Естонії, Норвегії, Румунії, Угорщини, Фінляндії, Македонії, Андорри, Швейцарії, Хорватії, Болгарії, Ірландії, Словенії, Данії, Польщі. До фіналу потраплять лише десятеро.

Відкриє «Євробачення» австрійський гурт «Global.Kryner». Австрійці вже встигли оглянути Київ та навіть скласти жартівливу пісню про чудове місто. І виконали її на акордеоні, тромбоні, гітарі, трубі та кларнеті у характерному для себе стилі – поєднанні австрійських, словенських та іспанських ритмів.

Не сумують і журналісти, які прибули з усіх куточків Європи. Власне, українську чи російську мову в Палаці спорту вже й не почути. Навіть працівники кафе намагаються вивчити кілька фраз англійською і, вочевидь, до кінця конкурсу знатимуть мову непогано. Всередині Палацу спорту, до речі, облаштувалися представництва майже всіх київських фаст-фудів. Але ціни, що приємно, не підвищили: млинець – півтори гривні, вареники – десять, шматок піци – чотири гривні.

Загалом, крім сцени (яка й справді вражає), зовнішнього вигляду та зали для прес-конференцій (просторого), в Палаці спорту більше нічого й не змінилося: ті ж дерев’яні стільці та дверцята в туалеті, які не зачиняються.

Щоправда, роботи ще тривають: працівники щось ріжуть, клеють, міряють, майструють, прибирають… А охорона прискіплива: на вході до Палацу cпорту мене змусили відкрити те відділення сумки, у яке я й сама заглядаю нечасто.

Перекрито найближчі території – сходи, які ведуть до готелю «Русь». Великий зелено-білий намет – це прес-центр, де більш як сотня комп’ютерів для зручної роботи журналістів. Поки що тут напівпорожньо, адже найголовніші події – попереду.