Поважати гроші повчімося в японців
«Вечірка» вже писала (12 лютого ц. р.) про те, що українські художники-дизайнери здобули перемогу в щорічному Міжнародному конкурсі монетного дизайну, який влаштовує Монетний двір Японії. Щойно вони повернулися з Токіо, де побували на церемонії нагородження.
Українські художники Володимир Таран, Олександр та Сергій Харуки виявилися кращими серед 66 можливих переможців. На урочистій церемонії їм вручили нагородну плакетку Монетного двору Японії та викарбувані в сріблі монети, дизайн яких приніс художникам успіх. Робота має назву «Природа України». І присвячена рисі – тварині, що занесена до Червоної книги України. До речі, тема цьогорічної Всесвітньої виставки ЕКСПО-2005, яку влаштували в Японії, також присвячена природі.
Найвищою відзнакою згадуваного конкурсу зацікавилися не лише нумізмати. До того ж, вручали нагороди під час Токійської Міжнародної монетної Конвенції, що підняло престиж відзнаки й привернуло особливу увагу до нашої країни. У залі АRIAKE Royal Park Hotel були присутні керівники Монетного двору Японії і представники відповідних інституцій Великої Британії, Данії, Канади, Китаю, Південної Африки, Росії, Сінгапуру, Таїланду, Франції. З успіхом привітав своїх земляків Надзвичайний та Повноважний Посол України в Японії Юрій Костенко.
Українські художники передали японським колегам каталоги монет, викарбуваних у нашій країні за останні 10 років, а також срібну монету «Ольга» з серії «Княжа Україна», колекцію інших пам’ятних монет. А ще – бронзову статуетку борця сумо, який стоїть на монетах. Так мовою скульптури київські митці Стас Кадочников і Тетяна Зайцева символічно передали ідею чесного змагання в конкурсі на кращий монетний дизайн.
Автори «найпрекраснішої роботи», як визначили образ монети фахівці Країни вранішнього сонця, не новачки у цій справі: вони створили дизайн 40 пам’ятних та ювілейних монет. Їх викарбувано на Монетному дворі Національного банку України.
На запитання, що найбільше вразило наших художників в Японії, вони відповіли: передусім – надзвичайна скромність, дисциплінованість і ввічливість японців. А ще – оригінальна і продумана архітектурна забудова та ставлення до природи. Пригадується, в 70-ті роки в радянських газетах часто писали, що на вулицях Токіо стоять автомати із кисневими масками, над містом завис смог, людям нічим дихати. І що нині? – запитую членів творчого гурту «Артриум».
– Японці вирішили цю проблему – перенесли виробництво за межі міста, почали використовувати тільки високоякісні марки бензину. Ми пересвідчилися: нині в Токіо чисте повітря, відчувається свіжий подих океану – і це навіть у місцях, де є швидкісні автотраси. До того ж ми бачили махаона в центрі мегаполісу! Але домашніх тварин, зокрема собак, майже немає. Бо там, де бракує місця людям, тримати пса – надзвичайна розкіш. Так ми зрозуміли потяг японців до всіляких Тамагочі, тварин-роботів – мінімум місця та незручностей. Для нас це дивно: погладиш електронного цуцика, кинеш йому кульку, а він реагує як живий...
– Ви швидко зорієнтувалися з японськими ієнами? Ходили по магазинах?
– Так, вразило ставлення до грошей, тобто до банкнот. Не помітили пожмаканих, затертих купюр. Таке враження, ніби всі – щойно з друкарського станка. Це тому, що продавець, отримавши від покупця банкноту, ретельно розгладжує її з обох боків, а потім кладе до каси. А даючи здачу, так само старанно розправляє кожен папірець і дає їх із надзвичайно вибачливим виразом обличчя. Мовляв, розміняв вашу велику купюру на кілька дрібних. Решта монетами кладеться на тацю і подається зі словами вдячності та легкими поклонами. І собі хочеться розкланятися у відповідь.