Куди піти, куди податись, кого знайти, кому...?

Вітчизняні політологи стверджують, що Україні пора припинити «подаватись» і «віддаватись». Після низки політичних революцій вона може стати генератором ідей для старенької втомленої Євразії.

«Хто контролює пострадянський простір сьогодні, той контролює Росію завтра», – запевняє експерт Національного інституту стратегічних досліджень Євген Шаров. Йдеться не про укорінення українських еліт у чужих державах. Найкращою і найдешевшою рекламою для України, на думку політолога Олександра Дергачова, стане демонстрація свого ефективного розвитку. Як-то кажуть, станьте сонцем – і вас усі помітять.

Аналітики впевнені, що політичні революції останніх років – закономірність, яка матиме продовження. У Грузії переворот допустив, як висловився Олександр Дергачов, «природний напівдемократ Шеварднадзе», в Киргизії – «академік Акаєв». В Україні демократизація почалася через те, що Кучма допустив «кількабанкірщину», несумісну з тоталітаризмом. Політологи передбачають, що на черзі в цьому списку Вірменія. А Білорусі поки що на революційному обрії вони не помічають. Це пояснюється історичними обставинами – глибокою денаціоналізацією, а також вождизмом Лукашенка. Це означає, що навіть якщо самому Лукашенкові доведеться відсторонитися від активної політики, режим він збереже. Олександр Дергачов пояснив, що основний козир білоруського президента – це недопущення олігархів до влади і запобігання конкуренції між ними. Крім того, на тлі створеної ним же бюрократії сам він сприймається досить непогано. Експорт революції в Білорусь поки що неможливий ще й через ізоляцію держави від Заходу. Олександр Дергачов упевнений, що в демократизації Росії Захід насправді не зацікавлений, оскільки в наявному варіанті вона передбачувана.

Поки РФ непомітно для самої себе втрачає вплив у Євразії, Україна має шанс формувати східну політику Євросоюзу. І навіть обійти в цьому сенсі Польщу. Водночас політологи застерігають: молитися на ЄС, а тим більше сліпо копіювати схеми останніх хвиль євроінтеграції не слід. По-перше, всередині ЄС визріває конфлікт між старими і новими його членами щодо ставлення до Росії та США. По-друге, нам варто серйозно поглядати на Схід. Наприклад, розморозити Чорноморську економічну спільноту чи запросити Туреччину до ГУУАМ (економічного союзу України, Грузії, Азербайджану, Молдови та Узбекистану, який, щоправда, заявив про вихід із співтовариства). Це дасть змогу компенсувати втрату російського ринку. А для початку стати лідером хоча б у кволому СНД. ЄЕП, за оцінкою багатьох політологів, – це безперспективний для України проект, оскільки має на меті збереження російської гегемонії на пострадянському просторі.

Експерти запевняють, що не варто соромитися таких претензій, інакше Україну ще довго сприйматимуть як «постсовок». Проблема уряду в тому, що він не формулює стратегій. Андрій Єрмолаєв із Центру соціальних досліджень «Софія» розповів, що під час візиту Ющенка до Німеччини тамтешні політики його позитивно сприймали, але не розуміли. На сьогодні не існує чіткого геополітичного образу нашої держави. Її лідери не можуть пояснити, що вони пропонують і чого хочуть натомість принаймні через десять років.