Битва гігантів
Очікуваний і бажаний ледь не для всіх кубковий фінал – «Динамо» проти «Шахтаря» – таки став реальністю, і це головний висновок з позавчорашнього дійства на футбольних аренах України. Інший, менш оптимістичний і значною мірою дошкульний, стосується рівня конкуренції: на жаль, третього суперклубу в українському футболі й досі немає….
Добре, що «Дніпро» масово делегує своїх гравців до лав національної команди, яка цілком реально претендує на першість у світовій кваліфікації. Гірше, що сама дніпропетровська дружина пригальмувала в творчому та фаховому зростанні, так і не замінивши статусу «грози авторитетів» на повноцінний авторитетський. Можна, звичайно, бідкатися про нестачу фінансів: як відомо, дніпропетровський відповідник поступається київському і взагалі не витримує порівняння з донецьким. Але, по-перше, гроші та інші блага, що їх має «Дніпро», насправді солідні за нашими мірками і дають змогу футболістам не відволікатися на побутові та будь-які інші проблеми під час турнірного процесу. А по-друге, досвід скромного «Борисфена» чи подібного до нього за світовими параметрами ПСВ переконливо засвідчує слушність народного при-слів’я про те, що грають у футбол не гроші, а люди…
«Дніпро» так і не проти-ставив ослабленому навесні кадровими пертурбаціями та незіграністю оновленого ансамблю «Шахтареві» чогось насправді реального в повторному напівфіналі. Тренерський прагматизм Євгена Кучеревського забезпечує локальні успіхи, але без розумного ризику перемагати рівного собі в сучасному футболі важко. Натомість дніпропетровці, змушені наступати в домашній зустрічі після назагал сприятливого виїзного рахунку, починають матч у рідних стінах з одним форвардом і розраховують хіба що на диво під час виконання «стандарту». Звідси й плачевний турнірний результат. Але найприкріше, що команда Кучеревського увійшла в травень розбалансованою. А це означає, що в процесі підготовки до весняного циклу були допущені серйозні фахові помилки. Для тренера такого рангу і такого досвіду, як дніпропетровський, це таки відчутний удар. Звичайно, якщо він, Євген Кучеревський, свідомо не знехтував кубком, «поставивши» на вирішальний чемпіонатний етап.
Отже, класична вітчизняна «битва гігантів» матиме навесні ще й кришталеве обрамлення. До речі, втретє в новітній історії. 2002 року коло пошани на «Олімпійському» здійснили гірники. Наступного – відбувся повноцінний реванш «блакитно-білих». Але в обох випадках долю фінальної зустрічі вирішив один гол переваги – 3:2 для «Шахтаря» та 2:1 для «Динамо». Мінімальною є й історична перевага в реєстрі тріумфаторів: Київ володів Кубком України шість разів, а Донецьк – п’ять. Це також додатковий стимул у черговому «зірковому» протистоянні, що відбудеться на берегах Дніпра в святковий День Києва.